МРІЮ, АЛЕ НІЧОГО НЕ РОБЛЮ [2024] - самосаботаж, як почати змінювати своє життя

Знайома думка "Я знаю, що я хочу, я хочу цього понад усе, я знаю, що для цього треба робити. Так що ж мені заважає?" - саме про цю проблему я записала цю другу частину свого легендарного відео "МРІЮ, АЛЕ НІЧОГО НЕ РОБЛЮ". Про те, що таке насправді самосаботаж, чому ми багато думаємо, але не діємо та як насправді почати змінювати своє життя.

(таймкоди зʼявляться згодом)

Підписуйтесь на мене тут:

[ikomare]

Само-саботаж 80-го рівня - це коли дивишся відео про само-саботаж через силу, переборюючи бажання вимкнути, тому що наприкінці, можливо, буде рішення твоєї проблеми і вже не зможеш пояснювати свою бездіяльність тим, що не знав, що робити

[alwnz]

Я сильно підозрюю, що найбільше люди боялися не успіху, а необхідності робити весь той об'єм роботи, який їм треба зробити заради успіху))

[ДимаЛавренко-сс]

Якщо короче:
1. Пробачити себе, за минуле бездіяння
2. Почати потехеньку, робити щось коден день
3. Контролювати емоції, прийняти дискомфорт, и зрозуміти що те все є тимчасовим, короче не боятись своїх емоцій, бо це нормально, ( якщо почули негативну емоцию, перше, зрозумійте що сталось, друге назвіть свої почуття, третє, працбйте з цими емоціями
4. Сприймайте це як функію свого мозку, дискомфорт не має керувати вашим життям, вирішіть тверезо

[S.V.I.T.L.A.N.A]

Я мрію і нічого не роблю, бо постійно дивлюсь всі ці психологічні відео і відірватись не можу😳🙈

[АнастасіяСтепанова-го]

Оооо таааак, обожнюю, особливо по вечорах перед сном, роздумувати яяяяк же я зранку встану таааа заживу нове життя! Буду і те робити і се, а потім просинаюся і знову день сурка

[irairina]

Я якось пішла в страх нової справи. Дуже хотіла реалізуватися у своїй професії. Тоді на карту було поставлено досить багато - я звільнилась з гарної роботи і ми з сім'єю переїхали до іншого міста заради цієї роботи. Було страшно, тому я звернулася до психолога. Найбільше мене турбувало, що я не зможу бо у мене недостатньо досвіду. Психолог мене підтримувала, казала, что я молодець, що іду у свій страх, значить у мене є достатньо потенціалу для реалізації на цій роботі тим більше, що я вчилася саме на неї. І що ви думаєте - Я НЕ ЗМОГЛА! На тій роботі я потерпіла невдачу. Я не змогла там працювати, бо недостатність досвіду таки дав про себе знати, я вчилася вже давно, а новітні технології були мені не знайомі на це наклався булінг і осуд від моїх колег - в результаті у мене розвинувся тривожний розлад, дуже сильна невпевненість у собі і депресія. Я почала хворіти і мене попросили звільнитися. Психолог сказала, що тепер мені потрібен психотерапевт. Зараз я на антидепресантах. Відчуваю себе повною невдахою. Що робити далі не знаю. Але тепер розумію - що той страх був обгрунтований. На сьогоднішній день від моєї сміливості не залишилося нічого. Пам'ятаючи все, що зі мною було, я стала боятися просто любих дій. Це той стан, коли ти може і хочеш щось зробити, але твій організм забивається у кут і тремтить.

[temamart-k]

Тепер чекаємо на третю частину про токсичну продуктивність)) Гадаю, що корінь десь там знаходиться, ми нічого не робимо, бо той успіх який ми собі уявляємо, є просто нав'язаним, і не так то ми того і хочемо, про що наша підсвідомість нам і натякає у вигляді саботажу. Звісно, що всі хотіли б такі банальні речі як класне житло, автівку, подорожі, виглядає як мрія, ціль, але то все не те і тут випливає, ще інший нюанс, що те що нас запалює і мотивує, може просто бути чимось безглуздим і неуспішних в очах суспільства. Тому і виходить, що з одного боку, є речі, які в очах суспільства є успішними, але вони нас не мотивують на реальні дії (а не, було б круто мати/робити), і є речі, які нас мотивують, але рахуються якоюсь фігньою, і от ми десь поміж цих речей не знаємо куди себе . Для мене яскравий приклад, це люди з мегаполісів, які мали класне житло, класну роботу, ну все виглядало прям успішно, але потім брали, і переїздили в село, і жили життя звичайного селянина, і при цьому були в 100 разів щасливіше. З точки зору сьогодення, це виглядає як абсурд і взагалі не успішно, але є люди, які наважилися на такий крок, прийняли те, що їм дійсно хочеться і що для них є своїм успіхом, а не той, що нам нав'язують. Але це так, просто моя думка, за відео лайк)

[bohdank]

я настільки нічого не роблю, що кожен раз хочу подивитись Ваше відео, але відкладаю це)

[zhovta_kvitka]

Думка про тимчасовий дискомфорт це прямо те, що я плутала з «не тим місцем, не в той час». Швидко оцінювала обставини і вважала, що з цією роботою мені просто не пощастило, до цього хобі в мене не має хисту, англійська мені ніколи не була зрозуміла, то що може змінитись за 10 років і тд. Дякую тобі за це відео!❤

[prostr]

Не треба боятись тимчасово втратити орієнтири

Гарно підмічено...

[Kyiv]

Ай, ваша фонетика так добре поставлена, така добра вимова української. Нечасто таке чую.
Вас дуже приємно слухати

[cool]

Все, відсьогодні починаю саботувати самосаботаж😊. Дякую за цікаві теми і відео які ти робиш. Це прекрасно коли людина займається справою яка їй подобається. Можливо вже колись казав, але скажу це ще раз, ти дуже гарна👍🔥😍

[ianaioana]

В мене таке постійно з роботою було або коли я займалась фрілансом. Треба було зробити анімоване відео я постійно прокрастинувала, уникала відповідей клієнту, мені було важко почати взагалі робити цей проєкт і робота йшла через страждання, мені здавалося що я не зроблю це відео, що все пропало і так далі. Паралельно думала що треба ще більше роботи взяти щоб були гроші після закінчення цього проєкту. В кінці кінців я здала цю роботу, але це було з такими стражданнями з таким стресом що і з почуттям провини що я завалила строки через те що не могла взяти відповідальність

[NataliiaOsheha]

100% правда. Теж маю багато цікавих ідей, але через страхи та самокопання не даю собі розпочати реалізовувати свої ідеї.

[liza_khayil]

Вперше натрапила на вас і хочу щиро сказати вам ВЕЛИЧЕЗНЕ ДЯКУЮ!!! Отримала розʼяснення до свого періоду зараз і тепер ще чіткіше зможу рухатись далі. Мистецтво маленьких кроків реально працює… Дякую за вашу мудрість ❣️

[mariakorniets]

Це саме те відео, що я шукала! Я рік була в періоді вигорання і стагнації, і ніяк не могла зрозуміти як з того вийти. Все життя була дисциплінованою, а зараз наче усе зламалось. І потім я зрозуміла, що мені вдавалось бути дисциплінованою тоді, коли я була впевненою, і не думала лише про гроші і заробіток. Тоді я займалась діяльністю бо мені було цікаво, і я не боялась помилитись чи не зрозуміти, завжди хвалила себе. Як тільки я почала застосовувати це знову, мені стало легше концентруватись, я стала більш організованою. Хоча все ще маю проблеми, і не все ідеально, але стає краще. Саме тому ваша фраза, що це не проблема дисципліни, а проблема страху, прям в сердечко💔

[Believe_Sun]

Дякую! Корисна інформація! Страх - причина страждань, він не дає дихати, жити щасливе життя, блокує все добре.

[tamarichkaya]

дякую за відео і за всю корисну інформацію! мені хотілося вказати на те, що кадр дуже гарно виглядає, фон неймовірний 🤩

[darkshokoladka]

Щиро дякую❤ я перестала ходити по колу Нарешті до мене дійшло, що увесь цей час я відчувала страх та тривогу. Пішла втілювати.
Також зробила конспект, та переслухала два рази. Так до мого мозку дійшло краще і перед очами є план.
З цим мигдалевидним тілом як із дресурою тигра, треба робити непомітно, але кожен день))

[daisy_margo]

Дуже дякую!!! Якраз моя проблема 😂хоча я вже почала здогадуватися, що це все через страх втратити те, що маю зараз, відчуття безпеки. Дуже дякую❤прямо зараз зроблю один важливий, хоч і маленький крок до мрії 😅😊