(Причини) Чому настають моменти, коли нічого не хочеться?

Буває так, що не хочеться нічого, і ніби не депресія(якщо це дійсно так), але щось в житті точно не так.

[olyasyvkiv]

Я думаю - хвороба може бути причиною чому нічого не хочеться. психологічне здоров'я пов'язане з фізичним досить сильно. В плані, ти можеш ходити і злитись на всіх тільки тому що тобі не вистачає магнію.. і так само ти можеш бути демотивованим і тобі нічого не хочеться робити тільки тому що, наприклад, з шлунком проблеми.

Я після простуди 2 тижні не могла себе докупки зібрати, просто абсолютна апатія, і на все було все рівно.. потім, коли прийшла в норму все налагодилось і бажання щось робити, і планувати і розвиватись прийшло. А до того 0. Просто як рослинка існуєш, а не живеш.
Слідкувати за здоров'ям дуже важливо.

[mariyaka]

дуже Вам дякую! надзвичайно корисне відео! 💙💛

[mgccjst]

Дякую за підняту тему, вигорання мені знайоме, виховую сина з аутизмом і цим все сказано. Дякую за тему!

[АндрійГрисюк-ры]

Сил до життя додає якась мета, іноді, це навіть, щось просте чого дійсно хотілось давно, варто лише усвідомити що це бажання, насправді додасть сил. І круто коли часу на нього не вистачає а дуже хочеться. Для виявлення такого бажання або мети варто, наприклад, провести прибирання або перебрати старі речі. Важливо здійснити це бажання або ж досягти мети, відчути задоволення від результату ну а далі з'являтимуться нові. Щастя у простих речах)

[ВікторМ-фг]

35 хвилин до пари, пишу цей коментар. Я студент 2 курму юридичного, поступав з диким бажанням вчитися, так і було до другого курсу, бажання все падало та падало. На початку другого я щовсім втратив бажання вчитись, проте, усерівно думав "що ж, закінчу навчання та піду вчитись на щось інше, бо моютивість є". У результаті за спиною у мене гора Нок (пропусків), тому що зранку, прямо як зараз, лежу налідку голину, дві, потім три, і ніяк не моду взяти себе у руки та встати піти банально почистити зуби. І так лежу до години то 4 дня, то 5. На поттязі цього часу лежу, жалію, плачу, через те, що мені соромно що я брешу батькам, уже стількт часу. Потім все д таки встаю, але робити хоча б щось - неможливо важко.
Спочатку думав, що можтиво у мене депрессія, а потім зрозумів, що я ж можу сміятись віверто. Зараз прийшов до терміну апатія, і всерівно здається, що це не вона.
Походе, цього року через це все мене відчислять, батьки про це дізнаються, про всю брехню, і усі потрачені на навчання гроші намарно. Що робити - не знаю, розкажу усю правду батькам - скоріш за все усе стане тільки гірше. Єдине що рятує поки що - це гітара. Більше нічого.
Також хочу додати, що я у стосунках, проте ми навчаємось у різних містах, та бачимось максимум один- два рази на тиждень. Вона хоче мені допомогти, але не знає як, можливості немає.
Також зовсім недавно була думка "а що, якщо я поямо у себе в кімнаті повішусь?", запитання було теоретичне, просто "а що, якщо", проте всеоівно хдається мені, що це вже дзвіночок.

[kuderenii]

от блін, я зараз знаходжуся на етапі вибору університету і професії, і вибір стоїть між тим, що я хочу і тим, що буде більш доступне і стабільне, бо перше це творче. я закінчила школу 2 роки назад, але ще нікуди не поступила, тягти нема куди. думаю, що схилилася до вибору професії не творчої, не тої, що хочу, а з якою зможу знайти стабільну роботу. але подивилась відео і тепер знов можна сказати повернулась до неприємних і тяжких думок із вибором, тому що однією з причин може бути "вибір не тої професії", як Ви сказали. а так як я дуже емоційна людина, скоріш за все буду страждати через вибір на користь стабільності, грошей. тепер знов не знаю що і думати 😔

[rostyslavmalysh]

Якщо не має бажання нічого робити, то перше що мабуть треба спробувати — це шукати причини чого таке з нами відбувається і шукати шляхи вирішиння проблеми, і ні в якому разі не пускати наш вільний час у вільне плавання

[koza_nostra_ua]

В один рік помер батько, заільнтвся з армії, та розлучився з дівчиною, після того вже як 5 років пройшло, а я неможу зібратись та почати робити щось корисне.Нехочеться нічого взагалі...

[ВікторіяАртеменко-йо]

Мені нічого не хочеться, бо я не вдома . Я закордоном. І тут не приносить радості не природа, ні тимчасова робота і нічого і прикро, що в Україні все кинула і поїхала просто від війни🙁

[yay]

Працюю на роботі яку ненавиджу, більша половина життя вже за плечима, дітей, заради яких можливо і міг би жити - немає. Усе проходить на автоматі, ніби потрібно щось шукати і «міняти» але, як вже озвучено немає жодного бажання і це ще більше демотивує до будь яких дій.

[relaxyourmind_m_t]

2 листопада 2024, вже тиждень(а може і три) зависаю в цьому стані.Сиджу дома, нічого не роблю, вигорів

[LyubovPeinhart]

Знайома ситуація, 😢 на даний час у мене таке ж саме.особливо усе розпочалося з березня цього року, раніше у мене енергія просто вухами лізда, я зайнялась вивченням іноземної мови, вирішила зайнятися схудненням, спортом, на роботі дома, кругом я встигала..а зараз наче інша людина, навіть на роботу не хочеться, а потрібно, хоча робота така собі, на касі з людьми, які інколи уміють добре вивести.але однією із причин є все-таки війна, нажаль, вона виснажує з середини нічого не хочеться робити, хоча і роблю, тому що будинок великий, 2 теплиці, але інші речі закинула, тому, що брат на фронті і дядько також, інколи голова просто розривається і хочеться плакати прямо на робочому місці...руки опустилися, замість того щоб схуднути, я лише набираю вагу.

[neposeda_hand_made]

Що робити, якщо всі пункти про мене? Це вже депресія чи є можливість відновитись?

[allasamulyak]

Часто нема бажання щось робити, коли нема розуміння для чого це робити і який результат ти отримаєш. Того, напевно, треба ставити собі якісь цілі, щоб розуміти для чого ти прикладаєш зусилля

[sdma]

Мені 15, першокурсниця
Зараз під час війни дуже, кажу чесно, прям дуже в коледжі нас консервують. Багато родичів втратила на фронті, постійні сварки дома
Я почала спати дуже багато, мені нічого не хочеться
Якщо порівняти стан рік назад то я якась мертва, пробую писати план на день, робити хоть елементарні речі як спорт читання і тп
Читати я люблю, спорт теж, але щас все що я хочу це вмерти
Постійно шукаю шось в собі, хто я, чи досягну того чи сього
Мо я мала і тупа, я не знаю, можливо мені багато дають роботи, бо майже все я роблю в хаті та й в гуртожитку
Не розумію

[immissa_yourpainmysmile_]

Я не хочу нічого адже прокидаючись я відчуваю не щастя від того що я живий, а біль… кожного ранку одне і теж біль, всі органи і хребет болить і так кожен ранок що ти прокинувся і тобі важко дихати і ти просто прокидаючись жалкуєш що прокинувся, а тобі ще й іти на роботу, працювати, стресс, тиск суспільства, невдоволення самим собою що у 21 рік я нічого не добився і тд бажання лише одне просто підвішатись

[so-ubtj]

До війни в мене була депресія, стан який я раніше не відчувала, у мене будо бажання кричати це не метафора фізично я просто хотіла кричати так продовжувався деякий час, всередині порожнеча це мене лякало дуже, потім почалась війна страх страшенний охопив я навіть у вікно боялась глянути , але коли все більш нормалізувалось, то ця порожнеча переросла у небажання існувати, ось дивися на людей в соц мережах їх радують якісь банальні речі як квіти, одяг і тд, те що і мене колись, а зараз я просто не розумію сенсу життя ….

[anelinka]

Мені вже нічого недопоможе кожного ранку не хочеться вставати від того що хребет болить пару місяців знахожусь втомленому стані, вигорані, апатії
Хоча рік тому все було непогано

[ghbdtn]

Моє життя в Україні було як у багатьох, робота пов, язана з тваринами яких я обожнюю, сільське життя, будівництво власного маленького будиночку, і плани, плани, плани!!!Не всигла закінчити дім, сталася війна.Швидко, на ємоціях, до кінця навіть не розуміючи що роблю, забрала своїх собак і виїхала до Німеччини!!!Серце забула вдома, воно там, мене не радує ніщо.Я маю житло і роботу, мої собачки здорові іщасливі!!!АЛЕ, я відчуваю вину за те що просто живу, а мої співвітчизники гинуть кожного дня!!!І мені теж нехочеться нічого, нічого не радує, немає більше планів, не цікаво геть нічого!!! Тільки провина мене доїдає, руйнує кожний мій день, я розумію що це нерозумно, і нічого не можу вдіяти зсобою!!!😢😢😢😢😢

[ІринаШмаль-вя]

Зараз, у війну, дійсно нічого не хочеться