«Мене не вчили проживати війну» Іванна Волошин #вірші #віршіпровійну #віршіукраїнською

preview_player
Показать описание
Текст вірша:

Мене ніхто не вчив проживати війну
Мені ніхто не казав як це, чути сирену
Як це обійматися з рідними, наче в останнє
Читати новини кожного світання.

Мене не вчили прощатися з друзями,
Прощатися назавжди, а не до зустрічі.
І молитися так, щоб криком у небо з питаннями
І проханнями розібратися в протиріччі.

Мене не вчили співчувати горю чужому,
Та Коли в українця забирають усе, що в нього є -
Я плачу так, ніби це вдерлись мені додому,
Бо усе що й його, стосується і мене.

Мені ніхто не казав як це, втрачати надію і віру,
А потім шукати їх, просити у Бога ще трохи терпіння
Ніхто не пояснював, що розбившись, важко себе зібрати знову
Мене не вчили, певна і вас також

Та ми прокинувшись вранці дякуємо Богу та армії
Скидаємо щоденний донат на підтримку воїнів
Заварюємо ранкову каву, обіймаємо рідних
І викреслюємо ще один день до перемоги

13.04.23
Іванна Волошин

#вірші
#декламація
#віршіукраїнською
#авторськівірші
Рекомендации по теме
Комментарии
Автор

Дякую вам за проникливі, щирі слова... Теж, кожен день викресливаю ...

До ПЕРЕМОГИ !

tatianachered
Автор

Дуже гарний вірш і особливо останні його Слова і добре прочитання. ❤


Але у мене прохання зверніть увагу на своє освітлення, а також краще для Вас, пані Іванна, мабуть, був би чорно-білий колір.
Якщо є можливість, попрацюйте з художником.
А якщо ні, то в інтері зараз читають вірші інші дівчата, у яких є чому повчитись.

Мої побажання ні в якому разі не для образи Вас, шановна пані Іванна, а для повищення загальної майстерності всього відеоролика.😊👌🤝

Валерий-ижч
Автор

Мене не навчили.
Згодний на 100%.
Я мріяв побувати в рідному місті, побачити людей, дороги, будинки, марив ним останні роки. І хто знав що, то буде остання зустріч з усим що мене колись пов'язувало з тими, що назавжди залишаться в моєму серці.
Молись о Мариполе- це були останні слова мого рідного брата, якого вбили рашисти.
Мене не

ЦеркваМолодіжнам.Рівне