Василь Стус вірш «Не любити тебе — не можна» | Читає: Марія Гончар #українськалітература #поезія

..Бути разом... в однім цілунку.
Злить уста і серця свої.
Тільки в хвилі нема порятунку...
Плачуть в ночі лишень соловʼї...
Ти в хвилину чуттєвої бурі
не віддайся мені, дивись —
бачиш вечора крила похмурі?
То над нами вони зійшлись.
Хай нам кажуть: любити можна
тільки раз. Того й разу жаль,
і щаслива хвилина кожна
випромінює нам печаль.
Не ховайся в зволоженім зорі,
бо розгойдані береги
поглинаючих фантасмагорій
будуть завжди нам дорогі.
Ні! Знайти і в чуттєвих бурях
не перейдену нами грань,
щоб не відати днів похмурих,
щоб не знати про гнів прощань.
Не любити тебе — не можна,
володіти тобою — жаль,
бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.

Василь Стус

Читає: Марія Гончар

Василь Стус «Мені здається, що живу не я»

Василь Стус «Верни до мене, памʼяте моя…»

Василь Стус «І вирветься із мене птах…»

[ВикторЯвир]

Марічко, дякую, що знайомите нас з різними зразками українського поетичного слова!
Чекаємо нових відео!
Шкода, що так мало людей заходять на Ваш канал. ❤❤❤❤❤

[КіраПастернак]

рідко таке дивлюся, але в рекомендаціях висвітилося, мені дуже сподобалося:)

[DocDjOn]

Пам’яті Василя Стуса


Сьогодні шосте січня –
Для нас знаменна дата,
Яку Вкраїна вічно
Повинна пам’ятати.

Вклонитися поету
Зібрались ми сьогодні.
Вірші його – багнети
Для влади неугодні.

Вірші його співали,
Що Україна – мати…
За те й замордували
В пекельних казематах…

І досі Україна
Дорогою йде болю…
А скільки зараз гине
За волю і за долю!

Роками і віками
Бідують українці,
Бо лізуть хробаками
Зажерливі чужинці.

Ще й поливають брудом,
Ганьблять, а не квітчають
Свої, свої Іуди.
У нас Їх вистачає.

Та є сини такії –
Їм срібло – не спокуса.
Серця у них палкії,
Як у поета Стуса.

І докладуть зусилля,
Щоб стала неодмінно
Щасливою Вкраїна.
Повір у них, Василю.

06 01 2022
Марина Джус

[Дмитро-йг]

Не любити тебе — не можна,
та й любитись з тобою — жаль,
бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.
У вас щось текстом .Хоча читаете шикарно