Як добре те, що смерті не боюсь я... Василь Стус. Аудіовірш #поезія

"Як добре те, що смерті не боюсь я..." - вірш Василя Стуса, написаний 20 січня 1972 року в камері попереднього ув'язнення під час першого арешту поета.
***
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.

#васильстус #стусвірші #віршіукраїнською #аудіовірші #вітерзукраїни

[viterzukrainy]

Якщо Вам подобається ідея каналу і Ви маєте змогу і бажання підтримати мій канал "Вітер з України" невеликим донатом, то це можна зробити одним зі способів нижче.
Mono: 5375 4141 3026 7338
Буду вдячний, так я зможу зробити більше і краще. Але не забуваймо про пріоритети - в першу чергу мусимо підтримувати ЗСУ!
Дякую! Вітання з Харкова!

[НатаБіц]

Дякую! Стус як завжди чудовий. Чудовий поет, приклад боротьби і любові! Обожнюю його!

[ТетянаБезручко-ря]

Василь Стус неперевершений майстер слова, слава йому навічно!!!

[КристинаШманьо-км]

«Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.»

[ОленаПисьменна-мя]

Стус - це відкрита рана Ураїни. Його кати й досі не покарані. Це відповідальність суспільства.

[talorrrani]

Так, Василю, розпуклося в грядуще і ружею розквітло коло шиб...

[ВолодимирСенів-ыэ]

Дякую, люблю його поезію.
Світла память герою.

[tarasdmytrovych]

Пронизує до глибини душі. Боже, дай розуму українцям шанувати своїх героїв.

[НатаСмир]

Дякую за чудові вірші, які записую, вчу. Нажаль, це бажання з'явилось у мене після 14-го, але мій приклад підтверджує, що Наші гени все-одно збудяться навіть в токсичному середовищі. Слава Нашим Воїнам! (Крим)