Як здолати залежність? Моя історія ігроманії.

Привіт, як завжди говоримо за болюче, за дискомфортне. Грають всі, але хто перетинає межу з залежністю? В цьому році мені вдалось відмовитись від імпульсивного тикання в телефон, від швидкого дофаміну, мені вже краще живеться. Не знаю, чи хтось після перегляду видалить якісь ігри, але дуже на це сподіваюсь!

Хотіла додати що грати я зазвичай починала, бо було забагато вільного часу. Тепер я намагаюсь насичити житє цікавими чи важливими подіями, щоб не було такої спокуси.

Чи є у грі риси, які не дають вам зупинитись грати?
• Боротьба за досягнення рекордів, бонусів та нагород.
• Розмаїття проходження гри, всі локації, всі сюжети, всі герої.
• Відігрівання ролі, легко полюбити свого персонажа та злити з ним вашу ідентичність.
• Відносини. Спілкування, співпраця та емоційна прив’язаність до інших гравців.

Тож як здолати залежність? Якщо ви хочете зробити такий експеримент, то почніть помаленьку, можливо з челленджу контрольованого часу за грою. Але якщо темперамент більш рішучій, то видаляйте прям зараз, одразу, не треба багато думати, краще одразу зривайте цей пластир.

Дві фрази які вас можуть трігернути під час перегляду: "думайте самі" та "не все так однозначно":):) Але це всьо шуткі, не сприймайте близько до серця. Цьом!

00:00 - Грання та ігроманія
01:01 - Моя історія залежності
08:46 - Вплив на здоров'я
11:08 - Як зрозуміти, що у вас ігрозалежність?

Все буде добре, одного дня війна скінчиться.

✈ Донатики сюди ✈

[ihor]

Як задрот з десятками тисяч годин награних у різні ігри скажу, що дуже важлива грань між безвилазною грою та грою дозованою. Від психологічної залежності я думаю позбавитись неможливо, достатньо однієї гри яка затягнула з головою і ти будеш памятати це до кінця життя. Але з віком коли лобні долі головного мозку стають розвинутішими і ти набагато краще себе контролюєш, ігри перестають бути проблемою. Важливо запобігти випадків повної втрати контролю над собою. Ігри не наповнюють, а спустошують. Ігроман як і звичайний нероба рано чи пізно впаде в глибоку депресію. Треба завжди мати хоббі, роботу, допомагати близьким. Коли це все є, тоді ігри перетворюються на ресурсний відпочинок, на якому можна непогано витягувати важкі життєві періоди. Разом з тим ігри часто потребують мозкового напруження і забирають емоційний ресурс. Тому треба також знати, що у періоди коли нічого не хочеться, в тому числі грати, не варто тікати до ігор як до способу підняти настрій. Треба тоді просто лягти лежати і нічого не робити, займатись тупими легкими справами, типу розмальовувати розмальовки, дрімати, просто вийти в двір походити. Зранку коли на тебе чекає багато різних справ грати теж не варто, хоча може хотітися бо зранку багато ресурсів. Якщо грати зранку в ігри що потребують мозкової активності та викликають сильні емоції, зібрати себе до купи і продуктивно почати займатись справами може не вийти. Зранку грати краще за все тільки у вихідні, але не надто багато щоби не відчувалось спустошення. Не забувайте, ігри це інструмент, що має допомагати та покращувати якість життя, а не навпаки. Любіть себе у пошуку істини, займайтесь цікавими справами, грайте дозовано. Все буде супер.

[ЕйСі]

Моєму поколінню батьки казали, що я безповоротно зашкоджу своєму зору, дивлячись забагато телевізору. А тоді було лише дві програми тіві). І подивитися Катрусин кінозал було верхом дитячих мрій). Приставки пройшли повз мене непомітно, в совок вони пришли знатно пізніше. А от футбольне поле (і не тільки) витоптував добре і з деякими небажаними наслідками; дякувати Богу сільська костоправ нас, хуйболістів (так вона в серцях називала футболістів), ефективно рятувала (наші руки-ноги), решта сам організм робив. Але в першій половині 90-х мене теж зачепило на комп.ігри. І це таки була стрілялка)). Та так, що якось на клаві залишився слід від недопалка цигарки - від утоми заснув під час гри з цигаркою в зубах і той недопалок загасився об клаву залишаючись в зубах. Ото було що слухати від хлопців за таке знущання над святим. Потім теж були сплески - пішли перші стратегії… Але часу і сил ставало менше, а цікавого навколо - все більше. Подорожі (і мрії про подорожі) стали цікавішими за будь-які стратегії. Поки не почались стрілялки… совсім не цікаві стрілялки. Сука війна. Але зате як я відірвусь після Перемоги!!! Добра всім добрим людям!

[TheMattKap]

Привіт Олю! Я був провідним піксельним художником на The Binding of Isaac: Rebirth, i також Українець! Я ніколи не очікував побачити Ісаака у твоїх відео 😂. 🇺🇦

[НінаМаслова-ъч]

Ще не бачила людину якій би пасувала коротка зачіска більше ніж вам

[olehsokolenko]

Люди з 10к годин в доту чи кс: Потримай моє пиво😅

[romanivanyshyn]

@Навколосвітка! Привіт Оля Лаврік 👋
Взагалі не геймер але свої сім слів написати треба )

Отже, народився я так давно, що за словами батьків ігрова приставка могла спалити кінескоп телевізора 😂 Тож моє +/- покоління — це останнє покоління яке виховувала вулиця. Звичайно що були і приставки, і комп’ютери але не так багато і не такі доступні як зараз, тим більше інтернет.
Моїми улюбленими іграми були: танчики, FIFA (футбол), GTA, І якась стрілялка про снайпера зараз не пригадаю. Це приблизно 97-99 рр минулого століття )

P.s.Пригадую, що трава на стадіоні біля воріт ніколи не росла.
Все корисне в міру.

[MedoveUA]

Перепрошую! Ви про Genshin Impact забули згадати.. (і можливо ще Honkai: Star rail).

[touareg]

Мені мабуть пощастило, що у мене був завжди інтерес до реальності і до ігор які найбільше були їй подібні. Доприкладу ігри по типу фентезі, схожого сеттінгу мені не дуже подобаються. Цікавили різні симулятори, трішки стратегії, різні машинки або стройки, шутери. Я грав в них бо в реальності я майже нічого не міг, був то школярем, то бідним студентом, потім робітником з невисокою зп. З віком я почав обростати статками, коштами, і все те що я робив в іграх, я потихоньку почав переносити в реальне життя. Тепер я майже не граю, бо у мене є цікаве реальне життя 😊 Хоча є ігри, типу city skylines в які б я і зараз зіграв але не встановлюю, бо ну його нафіг😂ще залипну

[Klymenko]

З ранку до вечора я займаюсь хатніми справами а ввечері коли вже все зробив то вмикаю комп дивлюсь відосіки і граю

[irynavale]

Я граю вже багато років у мобільні ігри по 1 або 2 годині на день. Яке б не було наповнене життя, з найприємнішого часу за день, увімкнути відео на ютубі, щоб щось слухати і грати в «3 в ряд». Для мене не треба сюжету в грі чи спілкування, навпаки, кайф ні про що не думати. Не знаю наскільки це залежності зараз, в дитинстві у мене точно таке було. Могла в Сімси 7 годин підряд грати. Скоріше мій час в грі зараз конкурує з залежність від соц мереж, бо в дитинстві їх ще не існувало 😅

[olegpereverzev]

Мав певну залежність від тетріса, але вона минула коли тетріс зламався))

[ijackson]

I didn’t know that you played games as well

[-Dota]

в мене є залежність в реальному житті. Я залежний від заробітку грошей. Але всі вважають це успіхом і нормою.

[yevhenpiskun]

Полюбляю Цивілізацію 3. Завжди цікаво грати

[UkrozaVR]

Я не засуджую себе за ігри, на мене накатує хвилями: Elden Ring ~180 годин - перерва - Warhammer 3 до 200 годин - зараз знов перерва.
Дізайн мобільних ігор для мене не дуже підходить, хотя теж сидів на одній.. :)
В мене немає цілі бути 100% часу бути максимально продуктивним..
Також окремо варто розглядати VR ігри - Beat Saber, Era of The Combat Fightig, Audio Trip, TOTF - це класний фітнес.

[John_Smith..]

в мене запойна ігроманія, я коли знаходжу якусь файну гру (на щастя їх мало), граю цілодобово з 5 годин на сон, і так десь тиждень, але потім десь рік можу вазагалі ні в що не грати бо не цікаво)

[edmezhtanov]

10 000 годин в Dota 2. Як тобі такє, Оля Лаврик?

[DmytroOkhrimenko]

останнім часом не розумію нащо грати в ігри або дивитись серіали, якщо останні роки ми живемо в Black Mirror. в житті все цікаавіше (якщо не боїшся жити). всі останні рази коли починав ігри чи серіали було тупо не цікаво

[xBogdan]

На мою думку, справа не в самих іграх, а в сумній буденності, яка не спонукає людину кудись рухатись. Легше ігри полишити змінивши обставини, а не проявами волі видаляти гру (кожен день) і потім боротись з бажанням грати (кожен день).

[loonyhorse]

Тільки не кажіть мені, що ця істота, буде зараз розповідати все відео про те, що компютерні ігри то якийсь наркотик і від них можна мати залежність. XD
Скоро почнуть викладати відео про залежність від смаженої картоплі, про залежність від шаурми, потім від партії Дігімонів та від Лебіговича.
Я в шоці від подібного лайна, яке люди всерйоз обговорюють. І це в часи війни, в часи, коли є купа більш потрібного контенту та справ які потрібно робити.