Океан Ельзи - Мукачево | Mukachevo

«Мукачево» - дуже дорога і, без перебільшення, особлива пісня для мене. Вона про межу між “бути” і “здаватись”, між чужою вигадкою і твоєю реальністю, між тим, яким тебе малюють інші і тим, ким ти, насправді, був і є.

І хоча ця пісня звучить як автобіографічна, вона - про всіх нас. Слухаючи її, кожен може знайти себе, згадати чи усвідомити свої «мукачево», «львів» чи «поділ». 

У кожного з нас є розчарування, втрати, здобутки і перемоги. Є власне «я». Та фокус у тому, що деякі люди знають, ким вони є, деякі – шукають і не можуть знайти цю відповідь, а деякі взагалі не замислюються над цим…
Для мене завжди було важливим знати, хто є я. І про це моя нова пісня.

Я маю прохання до тих, кого знайде ця пісня: не просто слухайте, а почуйте, відчуйте, і, зрештою, зустріньтесь з тим хлопчиком чи дівчинкою, з тим підлітком, з тим юнаком чи дівчиною всередині себе і запитайте: «ким ти був? ким ти є? тобі й досі «болить»? ». 
***
Час бути разом - концерти "Океан Ельзи - 30 років. Той день", Київ
Музика, слова, вокал - Святослав Вакарчук 
Барабани - Денис Глінін 
Гітари - В'ячеслав Крученицький, Денис Дудко, Мілош Єліч
Бас гітара -  Денис Дудко,  Олександр Зюзін-Зінченко 
Рояль - Мілош Єліч (записано в Jenya Records)
Оркестр - «Артисти Оркестру НТУ»
Запис - Ігор Пригоровський, Олександр Зюзін-Зінченко  
Зведення - Олександр Зюзін-Зінченко
Мастеринг - Emmerson Mancini

Над анімаційним відео працювали:
Агенція: and action
Продюсер: Антоніна Патраманська, Віталій Небельський
Арт директор: Оля Капись, Віталій Небельський
Сценарій: Марина Бучинська
Проектний менеджер: Олена Спіріна
Сторіборд і Колорскрипт: Оля Капись
Стилістика: Софія Покорчак
Ілюстрації: Софія Покорчак, Софія Калин
Анімація: Теймур Бзікадзе, Микола Багрій, Максим Котляр, Софія Покорчак

[okeanelzyofficial]

Десь на набережній в Мукачеві, там де душу виймає сакура
Влаштував би собі побачення із собою з вісімдесятих я
І спитав би у себе хлопчика, що побачив мене дорослого
Чи хотів би він стати голосом покоління тих, кому болить?

Тих, хто не мовчить

Я не хочу ніколи існувати без імені
Я не хочу ніколи засинати у камені
Я нікому не буду віддавати ім’я своє
Тим ким я був, тим я і є. 
Тим ким я був…

Десь у Львові на Драгоманова в паралельному з нами просторі
Побалакав би під каштанами із собою із дев’яностих я
І спитав би у того підлітка шо на мене спідлоба дивиться
Чи хотів би він стати дзеркалом покоління тих, кому болить?
Тих, хто не мовчить

Я не хочу ніколи існувати без імені
Я не хочу ніколи засинати у камені
Я нікому не буду віддавати ім’я своє
Тим ким я був, тим я і є. 
Тим ким я був…

Десь у скверику на Подолі я, видно здалека сяйво місячне
Сів би випити під магнолію із собою десь із двохтисячних
І спитав би себе натхненного, що не дуже уважно слухає,
Чи хотів би він стати пам’яттю покоління тих, кому болить?

Тих, хто не мовчить

Я не хочу ніколи існувати без імені
Я не хочу ніколи засинати у камені
Я нікому не буду віддавати ім’я своє
Тим ким я був, тим я і є. 
Тим ким я був, тим я і є.

Покоління тих, кому болить
Тих, хто не мовчить

Ми не хочем ніколи існувати без імені
Ми не хочем ніколи засинати у камені
Ми нікому не будем віддавати ім’я своє
Ті ким були, ті ми і є. 
Ті ким були, тими і є. 

Ті ким були, ті ми і є. 
Ті ким були, тими і є.

[ВалентинаУкраїна]

Десь у парку в черешневому Мелітополі,
Де доріжки червоним вишиті,
Ще зустрінусь з усіма мені рідними,
І обіймимось і заплачемо 🇺🇦❤️🍒

[karparik]

Десь у безкрайнему степу Луганщині, де терикони небо кличуть,
Де коні крила мають, де люди землю люблять,
Влаштую я собі дитині побачення,
І спитаю я його,
Чи хоче він бути голосом покоління кому болить?


Луганськ - Це Україна!

[nataliiakuprinenko]

Десь в Донецьку на алеї кленовій, що веде до універу медичного, влаштувала б собі побачення із собою з 90-х я, і спитала б у тої дівчинки, що про світ відкритий мріяла, чи хотіла б вона стати частиною покоління тих, кому болить...

[irynayakovlieva]

Десь у парку в Маріуполі,
де кохання вперше відчула я,
Запитала б себе безтурботну я,
Чи повірила б що стану людиною з міста- спогада, міста, яке всім болить.

[bazanovaolya]

Десь на бульварі я в Маріуполі, там де квітне у червні акація, де від запаху моря і пахощів, жити хочеться в безкінечності...
Запитала би себе дівчинку, чи повірю я що на старості жити буду на чужині я... Як мені болить

[IrinathecycleoflifeSha]

Десь на площі Свободи в Харкові
Підніму в небо очі заплакані,
Пригадаю я всіх кого втратили,
І спитаю у себе теперішній
Чи хотіла б я бути голосом, покоління тих кому болить…

[HzHzhKrm]

Спочатку заплакав від пісні, вдруге заплакав побачивши стільки прекрасних коментарів що мов частинки душі

[Fairant]

Колись давно у рідному Бахмуті
Осінь зустріла жовтими листями
Що залишилось у моїй пам'яті
Візьму і напишу про це пісню я
І сказав би собі маленькому
Не розлучим щоб був і з мріями
Що сидить на лавці тихенько
І беріг добро у своїй душі.
Євген Харін (Fairant) виконавець з Бахмуту
Друзі поставьте лайк якщо сподоболось

[natan]

Вже годину читаю коментарі і ридаю...ОЕ створив шедевр, а люди відгукнулися своїм болем, поділилися своєю долею. Таких потужних коментарів ще не було на просторі ютуб. Українці, ми неймовірні! ❤❤❤

[koss_koss]

Десь у Ялті на Масандрі на "коврі"
Я протягну свою руку тобі
Тому хлопцеві з 2010-го
Що проживав ті дні як свято
І сппитаюсь у безтурботного
На пірнання у морі голодного
Чи повіриш ти в те що трапиться
Що дорога до Криму втратиться
І для того щоб знову бути там
Тисячі відадуть життя...

[oksi.]

Десь на березі моря Каховського,
там, де верби, і хмари, і сонце сідає
я б зустріла засмаглу дівчинку,
ту, що в мріях за обрій літає.
Посміхнулася б їй та промовчала.
Хай щаслива живе і не знає,
що немає нічого вічного,
навіть моря....
Що їй судилося
стати голосом
покоління тих, кому болить....

[piglandcorporation]

Десь на березі у Лазурному,
де на морі курорт і сонечко
влаштувала б собі побачення,
щоб відчути той бриз просолений…

Там війна відібрала радощі,
орки літнє життя знеструмили,
Запустінням зустріне набережна
Тих, кому болить,
тих, хто не мовчить…

[АндрейНиколаевич-ес]

Найкращі коментарі з усіх коли-небуть написаних на просторах ютубу

[АлександрПасховер]

Десь на набережній в місті Києві, там де душу лікують каштанами
Влаштував би тобі побачення на одинці з твоїми фанами,
Ми сказали б тобі не хлопчику, а у всьому та завжди дорослому
Ти і є, ти і був нашим голосом, покоління кому болить. (Дякуємо ОЕ)

[MarichkaPadalkoUA]

Десь у Києві на Хрещатику
Вся в «варьонках» із дев’яностих
Доробляла там математику
Під фонтаном, що потім зносять

Я б спитала в тієї дівчини
Що з-під чубчика в очі дивиться

Чи хотіла б ти стати мамою
Покоління тих, кому болить? ..
Тих, хто не мовчить! .

[iva_maresh]

Десь в безкраїх степах Асканії,
Де ще міни не розривалися,
Я б у трáви лягла весняні і
Сни дитячі мені б згадалися.
Там лунають казки бабусині,
На горищі скарби запилені…
Чи знайду я там рими-зцілення
Поколінню тих, кому болить?
Тих, хто не мовчить ❤️‍🩹

[niopeyd.]

Десь на безкрайніх пісках Олешок, зустрічаючи тіні пам'яті, обираючи тихі погляди, влаштував би розмову з примарою, і спитав би у духа свободи що там,
Чи хотів би він стати шепотом покоління тих, кому болить?
Тих, хто не мовить.

[НоннаМампентзиду]

Десь у скверику, в Миколаєві,
Там де леви сплять під каштанами,
Юній дівчині, очі каріїї,
Розкажу, як ми вкрились ранами.
Розкажу, що тепер незламні ми.
Наше місто героєм названо.
І заплачемо. Бо назавжди ми
З покоління тих, кому болить.

[innaolexa]

Десь на набережній, у Каховці
Там, де море було бездонним
Я б хотіла себе зустріти,
Що мочила у хвилях ноги