filmov
tv
ЯК В СЕЛІ КОЛИСЬ В КІНО ХОДИЛИ
Показать описание
Були колись часи, коли в селі крутили(показували) кіно. Про це все в моєму відео: село, село і люди, клуб, сільський клуб, кіно, фільм, фільми, кіно-фільми, театр, кінотеатр, сцена, серіал, серіали.
Коли в селі наближався вечір, все затихало після довгого робочого дня. Навіть вітер, що вдень ледве не знімав шапку з голови, теж затихав. Сонце вже починало ховатися за горизонт і тільки чути було, як за селом на фермі гуділи мотори. То було вечірнє доїння корів. І можна було б сказати, що в селі так проходить кожен вечір, але ж ні. Були такі вечори, коли у клубі крутили кіно. Вже за декілька днів до цього, на дверіх клубу та в центрі села біля контори, весіло оголошення про дату та час показу кіно. В цей день навіть на фермі корів починали доїти на годину раніше, щоб доярки та працівники ферми встигли на вечірній кіносеанс. Навіть у містах не так чекали виходу фільма, як в селі. Всі зазадалегідь запитували один одного: "Ти йтимеш у клуб на кіно?". І ось наближалася година показу... Чоловіки ще стояли надворі біля вхідних дверей у клуб, перекурювали, а жінки заходили першими. Починали всі всідатися на стільці. В актовому залі стояв такий гул, немов рій бджолів вилетів із вулика. І раптом в залі завклуб вимикав світло і всі затихали. Для кіномеханіка це був сигнал запуску кіноплівки, яка крутилася так, що звук було чути в актовий зал. На сцені висіло біле полотно, на яке спрямовувалися промені від кіноапарату. Це тоді було крутіше, ніж зараз дивитися фільми 3D. в міському кінотеатрі. В залі стояла повна тиша. Лише інколи з різних кутків зали, було ледве чутно шепотіння глядачів. Це кожен висловлював думку про фільм. Реклами, як зараз на телебаченні, тоді не було. І якщо комусь приспічило в туалет, чи може комусь починав неподобатися фільм, вони вставали і виходили. Але треба було так пригинатися, що майже аж повзком проходити біля сцени з полотном, на якому показувалось кіно, щоб ніхто не кричав, що невидно. Бо всі уважно дивилися на так званий екран і нікому не подобалося, коли перед тим екраном хтось проходив. Місць для поцілунків по заду атової зали тоді не було. Лише інколи мужики могли взяти з собою пляшку вина чи самогонки, та випити на сидячих по заду містах. Але старалися це зробити так тихо, щоб ніхто не почув. Закінчувалось кіно, в залі завклуб вмикав світло і всі прямували до виходу та розходились по домах. Ще декілька днів після цього люди ділилися враженнями: доярки на фермі, трактористи на тракторній бригаді. Отакими були тоді сеанси кіно у сільському клубі.
Коли в селі наближався вечір, все затихало після довгого робочого дня. Навіть вітер, що вдень ледве не знімав шапку з голови, теж затихав. Сонце вже починало ховатися за горизонт і тільки чути було, як за селом на фермі гуділи мотори. То було вечірнє доїння корів. І можна було б сказати, що в селі так проходить кожен вечір, але ж ні. Були такі вечори, коли у клубі крутили кіно. Вже за декілька днів до цього, на дверіх клубу та в центрі села біля контори, весіло оголошення про дату та час показу кіно. В цей день навіть на фермі корів починали доїти на годину раніше, щоб доярки та працівники ферми встигли на вечірній кіносеанс. Навіть у містах не так чекали виходу фільма, як в селі. Всі зазадалегідь запитували один одного: "Ти йтимеш у клуб на кіно?". І ось наближалася година показу... Чоловіки ще стояли надворі біля вхідних дверей у клуб, перекурювали, а жінки заходили першими. Починали всі всідатися на стільці. В актовому залі стояв такий гул, немов рій бджолів вилетів із вулика. І раптом в залі завклуб вимикав світло і всі затихали. Для кіномеханіка це був сигнал запуску кіноплівки, яка крутилася так, що звук було чути в актовий зал. На сцені висіло біле полотно, на яке спрямовувалися промені від кіноапарату. Це тоді було крутіше, ніж зараз дивитися фільми 3D. в міському кінотеатрі. В залі стояла повна тиша. Лише інколи з різних кутків зали, було ледве чутно шепотіння глядачів. Це кожен висловлював думку про фільм. Реклами, як зараз на телебаченні, тоді не було. І якщо комусь приспічило в туалет, чи може комусь починав неподобатися фільм, вони вставали і виходили. Але треба було так пригинатися, що майже аж повзком проходити біля сцени з полотном, на якому показувалось кіно, щоб ніхто не кричав, що невидно. Бо всі уважно дивилися на так званий екран і нікому не подобалося, коли перед тим екраном хтось проходив. Місць для поцілунків по заду атової зали тоді не було. Лише інколи мужики могли взяти з собою пляшку вина чи самогонки, та випити на сидячих по заду містах. Але старалися це зробити так тихо, щоб ніхто не почув. Закінчувалось кіно, в залі завклуб вмикав світло і всі прямували до виходу та розходились по домах. Ще декілька днів після цього люди ділилися враженнями: доярки на фермі, трактористи на тракторній бригаді. Отакими були тоді сеанси кіно у сільському клубі.
Комментарии