НЕЗВИЧНІ речі, які люди помилково вважали нормальними | РЕДДІТ УКРАЇНСЬКОЮ

Що ви завжди вважали нормальним, поки не зрозуміли, що інші люди цього не відчувають?
Цікаві історії із життя мешканців країни Реддіт🤍🤍

Донат на банку 💰💳:

#реддітукраїнською #реддіт #історії #історіїнаніч

[Alexander]

Дякую за відео❤
Поганий зір.

Скільки себе пам'ятаю, я бачив добре лише на коротких відстанях. Колись дітлахи вказували на щось далеко, але я не міг бачити. Думав просто вже все зникло. Або дивувався чому зелена частина дерева "суцільна", а на землі окремі листочки, що викликало у дорослих веселу реакцію "яке воно мале та дурненьке".
Коли став більш дорослим, і навчився читати, рідні щось просили прочитати "якусь вивіску", я не міг. Вони роздратовано/глузливо казали: ти сліпий??
Тоді я зрозумів, що бачу трошки гірше за інших, але не знав наскільки, думав не надто погано. Ба більше коли я бачив людину в окулярах, то казали, що то вона не може читати без них (тобто, якщо я це можу, то все ок). І просто, щоб знову не викликати бурхливу реакцію оточуючих я просто уникав подібних ситуацій. Та й звик.

Найсмішніше, що я часто проходив медогляд у окуліста, але завжди то було на "відчепись", мені казали читати по черзі, а вони щось писали. Навіть не контролюючи..

Все змінилось, коли я потрапив до нормального окуліста в 17 років, вона помітила, що мені важко читати, надягла спеціальні окуляри і змінила лінзи. Я був шокований, побачивши чудову чітку картину всього приміщення, а літери на дошці видно до самого низу. Коли зазвичай верхні (найбільші) вже були розмиті.

Зробили окуляри. Я наче ніколи не знав цей Світ, все змінилось. Я міг бачити окремі листочки на деревах, а не суцільний шар, деталі на поверхні Місяця, обличчя людей на великих відстанях. Дивина просто.

[skellet]

Історія дівчини з блискучими штуками й мігренями... Уявіть, що ви, 16 річний підліток, намагаєтесь пояснити все це неврологам, які мало того що не можуть нічим допомогти, так ще й не розуміють про що взагалі йде мова. З приводу цих кольорових фігур перед мігренню. У мене спочатку пропадає зір в певній області, а потім вже пізніше на цьому місці з'являються ці самі фігури(зазвичай трикутники, вибудовані в лінію білого кольору, які миготять навіть при закритих очах). Уявіть що перед вами стоїть 2 людини. В якийсь момент ви розумієте що не бачите ту, що стоїть справа. Вона повільно розмивається й перетворюється на чорну пляму. Найстрашніше в цьому те, що помічаєш відсутність зору не одразу. Після цього всього в вас просто болить голова години так дві. Іноді терпимо, іноді до нудоти. Зазвичай не до нудоти, але не терпимо аж ніяк. І так, це не лікується, я просто намагаюсь уникати тригерів)

[vidwalkr]

синестезія. коли років п'ять назад дізналася, що це, то мені стало зрозуміло, чому кольори "звучать", а емоції мають смак, і що так відбувається не у всіх людей 🙃 до цього я думала що так у всіх і навіть не ставила це під сумнів.

[helanovikova]

Все дитинство була щиро впевнена. що я жахливо нетерпляча і невихована. Мене пересмикувало всім тілом, коли мене торкалися. Буквально вивертало, коли намагалися поцілувати, мені ставало погано від запаху інших людей. Якщо одяг лежав якось не так, найменша зморщка на шкарпетці чи етикетка на футболці увесь час мені сильно заважали. Я ненавиділа ровесників за те, що вони кричать, і від цього страшенний біль в голові, не розуміла, як люди слухають гучну музику. Заздрила іншим за те, які вони молодці, що вміють взяти себе в руки і не показувати, як їм боляче. Надихалася піонерами-простигосподи-героями, які страждали ще більше і не скаржилися. Мені рідні казали, що якщо я буду багато демонструвати, як мені всі огидні, то мене запроторять до психушки. В результаті я дуже рано стала самостійною і уникала нав"язливих контактів І вже у глибоко дорослому віці з"ясувалося, що у мене РАС. Просто РАС. Інші не були вихованими і терплячими, їм реально не було ані боляче, ані незручно, ані гидотно. Оце було одкровення!

[nekac.]

Нещодавно з подивом виявила, що не всі люди думають одночасно декілька різних думок. Оце я була здивована, коли довідалась, що й не всі так можуть, навіть якщо захочуть.

[lenarotschopf]

Дякую, що я не одна, яка маючи батьків і в тому числі щасливих, яка виключаю їх зі свого особистого життя їх, тому що я завжди матиму осудження… хотіла б я мати підтримку…

[mvks]

З 15 років в мене з'явилася чутливість до сонця. Не могла довго бути на вулиці, очі боліли і блимали постійно. Думала, що на фоні стресу з'явився нервовий тік. Але з кожним роком воно ставало все гірше, в 21 рік я дізналася, що це рідка форма епілепсії і якби я ще почекала, то абсесії могли початися проявлятися по всьому тілу. Тепер все життя на пігулках, але принаймні перестала боятися світла

[Иван-лти]

Ось мій коментар на підтримку! Дякую за увагу!

[sapriniti]

Та трясця! Мене дико лякають незрозумілі речі, події й ситуації, тому остання розповідь із цього видива змусила мене ввімкнути ліхтарика на мобілці. Попереджайте, прошу!
Я приблизно до двадцяти років гадала, що таке ставлення до дітей, як у моїй родині, нормальне. Аж після мого двадцятиріччя ми з мамою (Царство їй Небесне) почали адекватно спілкуватися, бо доти мене постійно майже всі повчали, ігнорували й лаяли водночас. Як я не здуріла? А запросто: я здуріла трішки, щоб не здуріти серйозно. Так, нині я знаю, що це теж не норма. Моєю нормою були спроби знищення свого здоров'я (так, саме для ТІЄЇ паскудної мети), самотність, пошук друзів у книжках... До речі, я й досі десь дуже глибоко в душі шалено заздрю тим, хто може щиро спілкуватися зі своїми родичами. Такі заздрощі - це не норма, чуваки! Спілкуйтеся зі своїм оточенням!

[НадіяКоваль-гш]

Відповідаю на часті вибачення і вони мене не обтяжують Бог простить і я прощаю і ти мене прости ❤❤❤

[Ксенія-]

Я була здивована, коли дізналась, що не всі люди бачать виключно кольорові сни. У мене в голові не вкладається, як сон може бути чорно-білим, як це виглядає. Як старий фільм? Також, все те саме про зір, що й у відео — добре бачити без окулярів і лінз? Це реально?!

[viestasstelo]

Коли хтось чи щось змушувало мене сміятись і коли я писала на папері чи будь чому іншому окрім гаджетів, то моя рука переставала писати як би я не старалась і я думала, що це нормально та казала "Ааа блін не сміши, не можу писати". Через декілька років я дізналась, що мама думала що я не буквально

[vasylonyshko]

У мене, інколи, розмови про мігрень з аурою є тригером

[myroslava_potapchuk_zubchenko]

Мій чоловік був дуже здивований що я не можу не думати, в моєму мозку постійно вирують думки і я просто не здатна відключити мозок, через це в мене проблеми з засинанням і як наслідок сонний палаліч

[maxr]

нічого. вдарять по атомним то їх ідеї ціпною реакцією