Жити на повну, незважаючи на все це... Наталія Холоденко

Сайт, де ви можете придбати майстер-класи та інші онлайн-проекти Наталії Холоденко 👇👇👇:

Наталія Холоденко в соціальних мережах 👇👇👇:

#наталіяхолоденко #психолог

[happy_nadija]

Втратила коханого чоловіка, загинув на війні.Відпали дві "подруги", намагаюсь жити далі . Ваші ефіри підтримуючі.❤

[juliyaanpilogova]

Я втратила свою маму, вже два роки я шукаю її, вона вважається безвісти зниклою. На наших очах застрелили молодого хлопчика, нашого сусіда, безліч страшних історій та втрат сталося у сім'ях наших близьких людей.
Я втратила свою та батьківську квартиру.На місці мого будинку зараз пустир, також там зруйнований садок і школа моїх дітей, будинки моїх друзів. Коли наприкінці березня ми дивом вибралися з окупації Маріуполя, єдине чому я була рада, що ми вижили, мої діти в безпеці.
Загубився зв'язок із друзями та можливість бачитися та зустрічатися. Жага жити допомогла нам не здаватися, далі йти вперед, радіти життю та допомагати іншим справлятися з труднощами.
Треба жити і залишатися добрими і чесними людьми, головне не зраджувати себе.
Дякую Наталю, що продовжуєте підтримувати українців у такі важкі години🙏

[СараКоннор-ьш]

читаю коментарі, це такий нестерпний біль... нам треба жити далі, попри все. обіймаю всіх вас!!!

[irinavodopian]

Втратила сина, але впевнена, що свої 25 рочків він прожив достойно і не даремно. Пережити втрату мені дуже допомогла ваша, Наталья, думка « Якщо ти поважав життя людини, ти маєш поважати її смерть». Дякую вам!

[TallaX]

Я знаю Вас на протязі більше 10 років. Я з Харкова, виїхала в евакуацію до Ізраїлю в квітні 2022 року. Мені 72 роки, здоров'я нема, діагнозів багато. Хата моя ціла, ніхто з рідних не загинув. Увесь час плачу, дивлячись новини в Ютубі, боляче за нашу країну та за людей, які загинули або позбулись усього. Саме більш жалко тих, хто на фронті в холодних окопах воюють.
І думаю собі, чи встигну я повернутися до свого рідного міста, чи побачу свою хату.
Дуже дякую Вам, Наталю, за ваші єфіри, за Ваші поради! Щасти Вам! Україна переможе!

[evren--j]

Я с 14 года потеряла многое. Муж пропал без вести. Мама, квартира остались на оккупированной территории. Но я научилась жить и выживать. Я вырастила 2 прекрасных сыновей .

[НаталіяОсауленко-шо]

Дякую, рідненька, за дуже потрібні, мудрі, життєдайні істини.
Померла мама і я втратила опору бо всі свої роки провела біля неї і тільки зараз сепаруюсь від прив'язаності до неї та вчуся жити життя -своє.
А, потім -війна, жах, біль, неприйняття реальності.
Я працюю в Італії, доглядальницею за літніми людьми, рідні в Україні там і моя душа з ними.
Три роки я не була на рідній землі, не дихала рідним повітрям...
В кінці минулого року я летіла....до дому, щоб вдихнути рідне повітря, пробігтися по рідній земельці, а потім повернулася знову до праці в Італії бо потрібно якось жити та допомагати рідним.
Спочатку війни я вірила, що це жахіття скоро закінчиться, потім вже не вміщалося страшне горе, жахіття,смерті невинних людей, солдат в душі, голові, серці...
Розуміння, що нічого не можеш змінити, допомогти цим людям.
Молюся в католицькому костелі, донатимо з донькою, вчуся триматися, прийняти реальність, чимсь відволіктися бо психіка не витримує негативну інформацію, я в безпеці, а рідні в Україні.
В фейсбуці виставила відео, із свойого вихідного дня-вітерець колише жовті кульбабки, зелену травичку, гілочки пальми, це було в тім році весною.
Отримала від сержанта, який воює, слова обурення, що я "на курорті", а в Україні гинуть дітки, його підтримав ще якийсь солдат, обвинуватили мене в зраді на користь росії.
Я намагалася пояснити, що виставила це відео щоб трішки розрядити чимсь позитивним й так жахливі події і що я не на курорті, а тяжко працюю, але нічого не доказала.
Після цього я не виставляю ні фотографій, ні відео позитивного характеру, щоб не травмувати земляків.
Хоча деякі друзі просять виставити відео про море, але мені соромно, що я знаходжуся в безпеці.
Моя знайома вчителька так мені і написала-"не дразни нас бо ми тут всі на нервах".
Але для себе я намагаюсь чимсь відволікати увагу від думок про війну бо вже болить серце.
Я заспокоюють, зараз, спостерігаючи за хвилями Іонічного моря, вдома в нашому містечку я прогулювалась сосновим парком, наодинці, і є декілька хоббі, які мені цікаві.
Завжди намагалася бути у якійсь спільноті -зараз мені комфортніше побути наодинці, сама з собою.
Щиро дякую за Ваше дуже мудре відео, воно дуже цінне, корисне, воно дуже мотивує проживати в радості та щасті, незважаючи на любі обставини та події нашого життя.
Бо коли помре від горя душа то тіло теж помре, а ми маємо не здаватись, жити, скільки виділив нам Господь років.
Все буде Україна!
Нашу українську душу оркам не зламати.

[ЛизаГоловакина-ъч]

Я з Маріуполя😢 втратила дім мрії, в якому прожила лише два роки, втратила рідне місто, море!!!! я більше ее можу кожні вихідні дивитися на цей прекрасний безмежний простір і дихати солоним повітрям, слухати шум прибоя😢 втратила батьків поряд (слава Богу живі, але тепер далеко) до яких молодша донька бігала постійно, втратила почуття спокою і впевненості, втратила врівноважене життя, в якому я могла займатися улюбленою справою, втратила повний дім рідних і близьких на свято, людей, з якими я спілкувалася ще зі школи😢😢😢😢😢 і цей перелік можна продовжувати бескінечно… втратила себе, навчаючу дітей, що «не можна говорити слово НЕНАВИСТЬ», то є гріх і ненавидіти дуже і дуже погано…

[МаргаритаМороз-рь]

Наталя, Ви праві на 100 відсотків. Моїй донці 22 роки, мені 46. В Україні в неї була своя квартира, в мене своя квартира, гарна робота і в неї і в мене, близькі та друзі. З 01.04.2022 ми в Німеччині. За 2 роки ми не змогли звикнути. Ми теж з першого дня говорили, що ми приїхали сюди із-за війни, а не за бідності( ми з Краматорська, Донецька область). Віримо, що повернемось після нашої ПЕРЕМОГИ!! 💙💛за час війни я втратила 7 рідних та знайомих людей (загинули на війні)😢😢😢

[edwardgrig]

Боляче, що багато огидних крадіїв у владі України, коли навкруги стільки людей, які фізично багато втратили ! «Крадуть, як в останнє»- як каже Шустер. Навіть не зовнішні живодери, а внутрішні воші гублять сьогодення і майбутнє. Тривога, навіть перших днів, не викреслила мою звичку тренуватися кожен день, і фарбуватися. Це допомогає мені, тим людям, хто поряд зі мною - від неврозу, і тим кому допомагаю. В Одесі я була і є.
Вдячна Вам, пані Наталя, ЗА ДОПОМОГУ !

[olga]

Коли я пережила війну на підступах до Києва з донечкою 10 міс, пусті вулиці, вибухи артилерії, руйнування, а потім літом 2022 приїхала на тиждень до знайомої в Хорватію, то вона мене повела на сальса-дискотеку, там молодь танцювала, а я сиділа і плакала, не могла зрозуміти і усвідомити цей контраст

[NasolodAAA]

Чоловік військовий, брат пішов добровольцем в березні 2022, а тато покинув нас за тиждень до війни, , мабуть відчував усе, родом був з Маріуполя.Залишилась мама та 3синів, яких молюсь, щоб оминула війна.Я раніше працювала коучем з жінками та дівчатами, була натхненням для когось та в 1рік ніби завмерло все всередині, аж поки брат по сигналу не відчитав, чому не фарбуюся❗️❗️❗️що вони там для того, щоб ми тут жили, а не тліли, мовляв...ось був у відпустці, теж «встряхнув»нас своєю любов‘ю до життя, бо ж розписав собі кожну хвилину справами та зустрічами.Вчився до війни на психоаналітика, та сказав, що нізащо ним не буде.Я хочу творити і жити, дівчата пишуть мені з різних країн, робити зустрічі онлайн, а я не відчуваю, як зібратись з силами, хоч люблю свою справу всім серцем
Вдячна Вам, Наталя, Ви повертаєте найголовніше-фокус на життя♥️

[СветланаМатюшкина-жт]

Душевний спокій, віру в майбутнє, сенс життя... Відчуваю і переживаю всю біль Українського народу.

[svitlana]

Дуже корисний, допоміжний, пояснюючий ефір. Прислухаймось до слів психолога, бо нам треба вижити ...

[МаринаРогачевская]

Наталочка, Вам неймовірно лічить цей колір волосся і макіяжу! Ви красунечка! Дякую Вам за підтримку!

[nataliiavoiedylo]

Під час карнавалу в Італії, я дивилася на все це дійство і сльози наверталися, що за цим пиром під час чуми, смерть, кров, війна і відчай😢

[Lia_Averianova]

Наталя, Ви питаєте, чи корисна інформація від Вас, - звісно, надзвичайно корисна!!! Дуже вдячна Життю за те, що Ви є ❤❤❤

[tanyal]

Мне муж постоянно повторял, не дай Путину забрать у тебя счастье. Моему сыну только исполнился год тогда когда началась война.

[Vera-dbmv]

Я вже давно не живу в Україні, але всі мої думки там, біль розриває і отруює кожен день, неначе шизофренія : тіло тут, а думки - там…. Ваші ефіри дуже цінні, дякую .

[ЕленаФролова-бы]

Що я втратила, це було в перший рік війни. Другий рік війни я не розуміла, а що далі? А цей рік я намагаюсь прийняти все це як є і жити з тим що в мене сьогодня є. Тобто в мене тільки зараз з'являється відчуття вдячності до Бога, що Він дає мені на стільки на скільки я це винесу. Вдячна Вам, Наталія за Вашу позицію, вона мені дуже близька. Харків, все буде Україна.