Вірш: «Роки, роки...».

Показать описание

Роки роки, вже вас не повернути,
І час не повернути вже назад,
Той час, коли жили щасливі люди,
І посміхалися не тільки в камерах.

Як ще колись раділи християни,
Коли збиралися на вечоркі,
Коли завжди приходили з піснями,
Простими, не під музику і дзвін.

Колись молитви були довгі,
Не п‘ять хвилин, годину або й дві,
Колись читали Біблію, не розділ,
А десять, інколи і більш.

Колись так діти бігали по дворі,
І ігри були не в онлайн,
А зара вже футбол у телефоні,
А на дворах вже сміху і нема.

Ми на зібрання без причини не ідемо,
Трансляцію у телефоні гуглим знов,
А Бог хоче з тобою розмовляти,
Не через телефон, а сам на сам.

Нам важко часом Богу послужити,
Вірш розказать чи пісню заспівать,
Чому так часто ми цим легковажим?
Чому не можем проповідь сказать?

Ми часто кажем: «Боже, давай завтра,
Сьогодні новий фільм я подивлюсь»
І замість того, щоби просто пильнувати,
Ми кіна дивимось, а Бог усе терпить.

А Бог чекає оте «завтра»
Чекає коли кінчеться вже фільм,
Що ти хвилинку приділиш Йому уваги,
І поговориш щиро і відверто з Ним.

Він жде, що ти розкажеш про всі справи,
Що в тебе на душі болить,
Можливо ти поради запитаєш,
Господь чекає, що прийдеш до Нього ти.

Ще поки маєш час, ти виключ деградатор,
Відкрий писання, потім помолись,
Подумай, що на цій землі ти вартий?
Чи Божої любові вартий ти?

Чому часу багато телефон в нас забирає?
Чому нас тягне часто так туди?
Бо це диявол нас так спокушає
І хоче щоб вклонялися й
ому.

А ми так часто піддаємось,
І наша віра по-малесенько згаса,
А Бог чекає, стукає й питає,
А ти відкрий, впусти в серце Христа.

Відкрий для Того, Хто створив планету,
Хто все існуюче створив для нас,
А ми чогось звертаємось у небо,
Коли потреба чи проблема є у нас.

Якщо дитина плаче, не давай мобілку,
Скажи хоч трошки їй ти про Христа,
Ти донеси для неї, що Ісус так близько,
Що Він всі сльози бачить на очах.

Не можеш йти на зібрання, молися,
Співай пісні, вірш вчи , Слово читай
Не виділяй ти сатані часу, кріпися,
І не забуть, що Бог є в небесах.

І не молись для галочки, як звичай,
За поведінкою слідкуй, щоби не впасть,
Зразком хай буде для тебе Спаситель,
А не якісь там блогери в постах.

Не хочу я судити, християни,
Невже ми просто ім‘я носим на собі?
Бог хоче щоби ми відповідали,
Званню, якому Він нагородив.

Давайте ми не будем відкладати,
На завтра те, що можна вже зробить.
Для тебе може й «завтра» не настане,
Життя може закінчитись в цю мить.

Давайте ще збиратись вечорками,
Про Слово Боже думати частіш,
Радіти разом, що Господь ще з нами,
Пісні співати й Він благословить.