Синдром самозванця у моїй голові: ЯК НЕ ХОВАТИ СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ!

💰 ПриватБанк 💳 5168 7520 0864 6575

Сьогодні ми звернемося до феномену, який одночасно цікавий і дещо лячний - до синдрому самозванця. Це те, що перетворює навіть надзвичайно успішних людей на внутрішніх 'пустунів', роблячі наші почуття успіху ілюзорними.

00:00 Початок
01:06 ПОЧНЕМО! Що за сидром самозванця?
02:30 Чим більше успіху, тім більше невпевнености?
03:05 Хто у зоні ризику, та як проявляється синдром?
06:20 Що може з тобою зробити синдром самозванця.
11:15 Хто страждає від цього синдрому.
13:13 Військові та синдром самозванця.
14:50 Камінг-аут (черговий) від Козінчука
15:22 Все від батьків: як ми травмуємо дітей, та чого не треба робити.
20:08 Виганяємо самозванця з себе.
23:19 Як допомогти близьким подолати синдром.

Андрій Козінчук - відомий в Україні військовий психолог. Має багаторічну практику, працював із військовими в зоні АТО. Спеціалізується на проблемах, пов'язаних з впливом війскових дій на психічний стан людини.

[shock_wave_]

Так. Є цей синдром і він дуже заважав мені жити. Працювала з психоаналітиком. Пам’ятаю, як я сиділа і плакала в її кабінеті, що я така невдаха, а вона довго мовчала, потім сказала- Знаєте, мене завжди дивували люди, які настільки розумні і талановиті, але при цьому так не цінують себе! І ще більше дратують ті, що зовсім нічого з себе не представляють, але завищують ціну собі і всьому, що роблять! А потім вона довгий час мене вчила цінувати всі свої заслуги і таланти, але спочатку, я вчилась їх взагалі замічати. Бо людина так устроєна, що, коли вона щось вміє класно робити, їй здається, що всі так вміють, якщо знає, то і всі це знають. А якщо вона чогось не вміє і не знає, то це тільки вона така, а всі інші звісно знають і вміють.

[SandraLviv]

Мені 50+ . Пів життя прожила під тінню своєї супер мами, яка могла і встигала все! Вона - екстраверт, а світ, як відомо, належить таким супер ініціативним, супер помітним, супер, супер... Лише зараз починаю розуміти, що зі мною все гаразд, просто я інша😊. Нікому нічого не винна😊, навіть батькам.

[ДантаШаграй]

Дякую за класний контент! Манера подачі інформаціі приємна❤

[Tetianka.-.]

Доброго дня. Також мала такий синдром. Переважно через батьків, які знецінювали мої досягнення, на кшталт, а от Свєта, Катя мають 5 дітей, працюють директорками, 2 машини, 3 квартири, а ти ото от, пшик, хіба то досягнення... Плюс колишній партнер підливав масло до вогню. Відтак коли порівнювала себе з іншими людьми, справді щось все не так. Хоча переосмислила з початком широкомасштабки. Бо виявилося, що все що маю досягнуто самостійно, без кума/брата/свата, мої навички дуже згодилися. Плюс перепочинок і спілкування з собою (пізнання Я). Лише я бачу і знаю весь бекґраунд, скільки мені то коштувало, в сенсі витраченого часу, втрачених інших можливостей тощо. І для свого віку бути в цьому місці у цей час і мати все що маю, знаєте трохи важкувато все давалося. Тому пишаюся собою

[oleksandrakaplun]

На початку будь-якої справи постійно відчуваю голос цього "самозванця", але найкраще вдається його позбутись коли я чітко визначаю, що саме я маю зробити, щоб почуватись успішною.
Наприклад:
Водіння - змогти самостійно доїхати до найближчого магазину, купити щось смачненьке і назад))
Англійська - написати якусь історію, твір чи просто описувати свої сни, поки не вийде зробити це без словника
Кулінарія - щоб не переживати чи вийдуть святкові страви, просто щотижня робити святковий салат або страву самій собі, не чекаючи приводу)

Найголовніше те, що ціль має бути досяжна, а якщо не вистачає сміливості себе оцінити (зможу чи незможу), то мені допомагає чужий досвід.
Бо якщо хтось зміг, значить і я зможу, бо це можливо зробити.
Маю надію що така методика ще комусь допоможе)))

[vikavictoriya]

Дякую. У мене зараз враження, що мене обійняли та підштовхнули вперед, навіть дали впевненість. Стало легше, навіть крила затрипотіли. 🤗😘🤝

[oksanam]

Колись наш професор на першому курсі сказав: «Буває таке, що ви вважаєте себе найгеніальнішою людиною у світі і можете багато чого придумати і втілити у життя… Але вже наступного дня ви можете думати, що гіршого невдахи просто не знайти і ви ні на що не здатні і нічого не зможете зробити. Розслабьтеся, тому що це ознака творчої особистості і навчіться з цим жити». Відтоді, коли у мене траплялася хандра, думка про те, що це ознака творчості мене завжди підбадьорювала ))❤

[marinadolga]

Андрію, розкажіть про те, як не боятися спілкуватися з людьми, друзями на постійній основі, а не тільки по справі. Коли є постійне відчуття, що заважатимеш їм або будеш недоречним чи нецікавим. Я гадаю, корені проблеми з минулого, з сім'ї, бо моя сім'я доволі інтравертна їй мене було завжди забагато, мене завжди трохи 'затикали' і спілкуватися з батьками було важко. Тобто, бажано було щоб я мовчала, не заважала і не грузила розмовами. Якщо мене таки і вислуховували, то зазвичай я отримувала дуже скромну прохолодну реакцію, або знецінення моєї проблеми/ досвіду/досягнення. Причому, батьки багато зробили для мене матеріально і все-таки, по своєму, але люблять мене. Я не хочу щоб минуле керувало мною, хотілося б позбутися такого виду меншовартості, бо спілкування ну дуже не вистачає, але я себе постійно себе стримую через власні загони)

[М.с-дм]

Треба наважитись щось зробити..
Я вперше навчилась їздити на велосипеді аж у 35 років. Просто подумала : отак проживу і не наважусь? Я вже немолода, треба спробувати ... Раніше дуже боялась, бо батько кричав в дитинстві, за все, що я робила не так ..
Ну от аж в 35 я подумала : чого я боюсь? Впасти? Ну буду легенько падати на бік, з жіночого велосипеда то не високо.. а ще боялась, щоб ніхто не бачив і не сміявся, що така тьотка не вміє їздити . От я покотила велик в поле за село, і там спробувала, потихеньку - і поїхала! Боялась гальмувати, боялась їхати швидко, боялась ще довго..
А потім боялась про це розповідати, але вже НЕ боюсь - хоча коли розповідала про це своєму чоловікові - він сміявся, і я на нього за це серджусь, бо він не розуміє мене.

[VSEBUDEOK]

Чувак! Ти красава реально! Приємно слухати. Толстячок добрячок)))

[tatyanatatyana]

Я так вдячна ютубу, що він показав мені Вас! А ще більше я вдячна Вам! Ви Крутий! ❤

[Anastasia_hope]

Знаєте, я декілька років тому навчаючи своїх дітей правильним речам по життю в деяких ситуаціях ловила себе на думці - «чи правильно я роблю? Не всі ж так роблять і мої будуть лузерами і жертвами» Але мудрий мій чоловік сказав - «все ти робиш правильно, вчимо хорошому, про погане і так стане відомо, а потім вибір за ними, але є надія на наш приклад». І ще момент - у мам теж буває часто синдром самозванця 😅 Тоді виручає фраза «я достатньо хороша мама для своєї дитини»)

[ТетянаКовч-дп]

Саме такі люди, як ви, пане Андрію, дарують впевнесть у собі. Обожнюю вашу простоту подачі та неймовірне почуття гумору в "живій" передачі важливої інформації. Бережіть себе ❤️

[helenevegan]

Вы дуууууже кльовий 🥰🇺🇦🥰🇺🇦🥰🇺🇦🥰🇺🇦
Порадьте, будь ласка, хороші універи або курси психологів, які можна пройти дистанційно 🙏🏻

[biofitzprime]

Пишу про себе - як проявляється у мене. Я не військовий, однак я вже багато чого зробив для військових. Я допоміг залучити купу бабла (донатів) та медійної уваги для деяких фондів та волонтерських організацій. Є реальний результат і я його бачу. Але я почуваю себе негідником, тому що фізично не приймав участі у боях, не вбивав русню і т д. Головою я все розумію, а от на рівні его є проблема. І наче все, що я роблю, нівелюється відсутністю воїнської історії. А в армію все одно не піду через невроз. І я задаю собі запитання: "А ти готовий ось так на половині досягнутого, все перекреслити і змінити діяльність? Навіть, якщо дозволяла би кукуха." І я розумію, що тоді була б інша проблема - я на половині шляху не довів свою справу до того рівня, до якого можу. Тобто, що б я не зробив, куди б не завернув - все одно мене не влаштовує. І я реально через це страждаю. Я в принципі страждаю. Бо якби я опинився на передку, то знаєте шо? Я опинився там пізніше за інших. І зробив менше. Тобто шах і мат при будь-якому розкладі.

[ІринаГурська-йк]

Доброго дня. Мені 36 років. В мене був синдром самозванця, завдяки моїм друзям і однокласникам. Мої батьки розвелися після смерті брата. Мама мені не придиляла час, а татові було на мене наплювати. Коли вийшла заміж неудачно, розвелася залишилася з дитиною сама. Розірвала стосунки з друзями і однокласниками. Щоб на їхньому фоні не бачити себе неудачницею. А 30 років бінго я купую квартиру, працую. Сама виховуючи дитину, якій 14років, яка відвідує різні гуртки, помагає волонтерами. І я просто супер.

[Ольга-цвф]

Дяка за цікаву тему!
Так, синдром самозванця іноді проявляється, однак це найчастіше буває під час депресивних станів, коли взагалі весь світ здається сірим і непривітним. Потім це проходить)

[andewmanymi]

Дякую,
Перший раз почув про визначення даної особливості, і радий, що так детально, спробую попрацювати над цим, бо направду мучить це мене ) !

[kenderkender]

живу з цією бідою вже дуже давно. І те що я чітко знаю що він в мене є, допомагає слабо - мозок підкидує аргументи "а тут тобі просто пощастило", "подивись правді у вічі, ти не справляєшся. Задача, на яку у колег іде півдня, в тебе йде три тижні" і таке подібне
Як тільки розберусь з чимось одним, вилазить три інших😅

[IvanG]

Дякую за відео. Дуже послідовно і зрозуміло. В мене є цей синдром, розкажу в чому він проявляється. Я працюю головою: програміст, інженер, розробник, технічний склад розуму, і в своїй сфері я використовую мозги раціонально, задоволений цим. Але в той же час, я розумний, але не ерудований: про Люблінську і Брестську унії пам'ятаю лише роки, бо там цифорки міняються в кінці, 1569 і 1596, а що це таке я вже не знаю, і навіть не цікаво; хто що робив під час другої світової війни і де - не знаю, Черчіль і Суворов - це якісь відомі особистості, представниками яких країн вони були - не цікавить. Але цікаво як виникає аеродинамічна сила у пропеллера, крила літака, паруса тощо, суто технічні штуки, декілька років всерйоз задумувався про теорію плоскої Землі. Але підтримати розмову про досягнення Порошенка та Зеленського просто не можу: все не так однозначно, і я дійсно вважаю, що все не так однозначно, бо багато думаю. І от будучи розумним, відчуваю себе не зовсім розумним, особливо в оточенні начитаних ерудованих людей, не на сльоті моноколесистів, а за фужером вина на банкеті.