Перша психологічна допомога при руховому збудженні

Навчальний відеоролик з надання першої психологічної допомоги при руховому збудженні

Ознаки рухового збудження: різкі, часто неусвідомлені, метушливі рухи (як «загнана» тварина); ненормально гучна мова або підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки, іноді абсолютно безглузді речі); часто відсутня реакція на оточуючих (на звернення/накази).

Небезпека рухового збудження: потерпілий може не розуміти, що відбувається навколо; перестає мислити логічно та не може визначити де безпечно, а де небезпечно (може піти у бік обстрілу).

Мета першої психологічної допомоги – заспокоїти.

Основні етапи надання першої психологічної допомоги при руховому збудженні:
1) Знерухом постраждалого, притиснувши спиною до землі та зафіксувавши (лікті, коліна).
2) Встанови зоровий контакт з потерпілим та говори спокійним тоном про те, що він відчуває. В розмові уникай фраз з часткою «не», наприклад: «не бійся», «не кричи». Доцільно застосувати фрази: «все добре», «навколо свої» тощо.
3) Коли зоровий контакт встановлено, директивно контролюй дихання постраждалого – давай команди на вдих і видих.

НЕ треба:
• вступати у суперечку;
• підкреслювати увагу на його стані.
_________________________________________________________

Training video on psychological first aid in case of motor agitation

Signs of motor agitation: abrupt, often unconscious, hectic movements (like a "trapped" animal); abnormally loud speech or increased verbal activity (the person speaks without stopping, sometimes completely senseless things); often there is no reaction to others (to treatment/orders).

Danger of motor agitation: the victim may not understand what is going on around him or her; he or she stops thinking logically and cannot determine where it is safe and where it is dangerous (may go in the direction of firing).

The goal of psychological first aid is to reassure.

The basic stages of rendering the first psychological aid in case of motor agitation:
1) Immobilize the victim with his or her back to the ground and secure (elbows, knees).
2) Establish eye contact with the person and in a calm tone ask him how he/she feels. In conversation, avoid phrases with the particle "not" in them, such as: "don't be afraid," "don't scream." It is reasonable to apply phrases: "all is well," "you are around friends" etc.
3) When eye contact is established, directively control the affected person's breathing - give commands to breathe in and out.

Do not:
• Engage in argument;
• emphasize attention to his/her condition.