ГАЛИЧИНА | Колорит та автентика краю | Набожність та розриті могили | Багаті й вимираючі села

Навіть зараз у вас є можливість увійти в ІТ з нуля й змінити своє життя на краще! Отримуйте кращі посади та ЗП із міжнародним дипломом ІТ-магістра, що визнається у 50+ країнах світу:

Галичина - історико-географічна область на заході України, сході Польщі та Словаччини. В Україні до Галичини прийнято відносити Львівську, Івано-Франківську та Тернопільську області. В цих регіонах на фоні східніших областей практично неможливо знайти мертві чи вимираючі села, економічний рівень населених пунктів тут теж значно вищий ніж в іншій Україні. Дещо інші також архітектура, мова, традиції та ландшафти. Чому ж сталося так що на умовній Чернігівщині та Хмельниччині села пропадають десятками, а у Галичині вони живуть та розвиваються? Чи все ж таки тут є місця котрі життя покидає? Чи є в цьому процесі втручання Бога, імперій та самої природи? Відповідь на ці всі питання проєкт Хащі шукав у пішій експедиції по Галичині, крім цього ми знайшли колиску повстанців, хату націоналіста, хату в котрій можливо жив Роман Шухевич, кобилу Ракель її п’яного фірмана, могили розкопані заради золота. Що ж, полетіли! Буде цікаво.

Для тих хто має змогу та хоче долучитися до підтримки нашого проєкту залишаємо реквізити:
Карта приват: 5363 5420 1303 1381 (Кохан В.В.)


00:00 В мандрівку по Галичині
01:55 Гнила Липа. Долина павуків та кропиви
06:23 Нелегальна вирізка лісу
07:35 Роль церкви на Галичині
10:18 Галицькі цвинтарі
15:54 Дусанів, перші покинуті хати
20:23 Повстанча армія та її значення
21:50 Галицька архітектура
23:48 Покинутий костел
27:48 Ксьондзів ліс, тут жив Роман Шухевич
29:58 Неймовірна знахідка - одинока хата-скарб серед лісу
39:10 Рубче - мертве село на Львівщині
47:30 Було село - тепер великий цвинтар
49:02 Франківщина, вимираюче село Погребівка
54:43 Галицька хата та її традиції
01:00:48 Шлях до села Подусільна
01:03:06 Василь Івахів, хруні і віра в Бога
01:08:35 П’яний фірман та кобила Рікель
01:11:10 Скарб у розритій могилі
01:13:50 Німецькі колоністи на Галичині
01:15:08 Morwan - Полетіли

[hushchi]

Донати на потребу Української Добровольчої Армії. За найбільший донат ми відправимо вам рушник з Галичини від пані Марії, а також мерч Хащі.

[alisiaali]

Дивлюсь і плачу, як у закинутому селі, люди гордяться, що вони українці.Зберігають пам'ять про рід.

[Lelia_Karpatska]

Виросла на Галичині. Це місце традицій, віри, сімейних цінностей. У хаті має бути прибрано «на ґлянц», вікна мають блищати. Одяг – чистий та випрасуваний. Якщо я виходила з дому непопрасована, бабця казала: «Шо в тебе така блюза, ніби корова в писку пожувала?» То був позор між людьми. Як я маленька любила ті періоди перед Пасхою та Різдвом! Прибиралося, готувалося, куплявся новий одяг. Було відчуття справжнього свята. А як м’ясо коптилося, то аромати були на всю вулицю. Але не дай Бог шматочок ковбаси собі відлупати, то баба вже викрикала: «То на свята!» і давала їсти пісну бараболю зі смаженою цибулею та квашеним огірком. Було дуже важко, бо моє дитинство припало на 90ті, коли мамі зп давали цукром, з якого дідо потім гнав самогонку, або кавовими сервізами, і та копчена шинка була два рази на рік, проте на свята столи вгиналися. Пекли по 10 і більше пляцків. Збиралася вся родина. Святкували по кілька днів. Нині я йду до тебе, завтра – ти до мене і тд. Дотримувалися всіх традицій. Перед початком їжі пили свячену воду, пробувати кутю(на св. Вечір). Ходили колядувати і приймали щедрувальників. Співали за столом старовинних пісень. Дідо мав гарний голос і любив особливо співати пісню «Ой яворе, явороньку…» Знав також багато партизанських пісень. Його дідо загинув в Австрії під час Першої св. війни, тато - був у партизанах, як і його брати. Розказував багато про криївки, які досі лишилися в лісі місцевому, про німців у селі, про вбиту ними дівчину, яка мертва плила по ріці і за нею плила довга коса.
А як ту хату вилизують перед тим, як має священник прийти після Йордана! Все має бути ідеально, як в музеї, і на столі - мисочка зі свяченою водою. Ксьондз прийде, хату покропить, дітям дасть по образочку. Потім витягаєш з шухляди інші образки, які назбирав за своє коротке дитяче життя, і тішишся своєю "колекцією". А як бавилися гаївки перед Великоднем! Боже, то ніби було в іншому житті… Насправді ж минуло років 20. Намагаюся продовжувати традиції, хоч і лишилася одна з дитиною. І родини більше такої ніколи не збереться. Хтось помер, інші – роз’їхалися. Та все одно дух галицький живе. Живе, поки є пам’ять людей.

[Psiclon]

Цю пісню, що співає пані Марія - написав брат моєї бабці.
А її тато, врятував життя Василю Івахіву, про якого співається в пісні)

[igorozhema]

Жіночка з рушником, дай Боже Вам здоров'я! Які кадри, наша історія. Хлопці 'Хащів' - дяка вам!

[Pavotw]

Я зараз живу в Яремче. Сама з Харкова і приїхала сюди з родиною, щоб сховатися від війни. Знаєте, нас на Харківщині роками просто залякували "западенцями", "оунівцями", "бендеровцями", що вони злі і ненавидять всіх зі сходу. Коли я прожила тут 1, 5 року мені тепер образливо і гидко таке чути! Тут чудові люди! Вони підтримували нас, коли ми переходили на українську, підказували потрібні слова, не засуджували, щиро співчували, коли чули що ми з Харкова! Я не скажу, що люди тут закриті, ні. Насправді всі з нами спілкувалися, розпитували про нас і росказували про себе. Дякую, галичани!

[fc_brasco]

Пані Марія це щось неймовірне, слухаючи цю жінку в мене стислося серце.
Ця жінка, це і є Україна, традиція, віра, та історія!

[Halepa_Olga]

Ось та жіночка в Галицькому селі, що подарувала вам рушник, викликала сльози. Це сльози гордості за свій народ, за його славну історію, героїв
Я з Харківщини... хіба ж так шанують у нас Україну та її героїв, що не скажи, то відповідь "не все так однозначно "... та, дідько б їх узяв, УСЕ ОДНОЗНАЧНО!!! Сльози, які виникли, це ще й сльози полегшення, що недарма ми тут, на сході країни несемо людям інформацію про справжніх героїв, тримаємо щоразу бій з совковим мисленням, сотні разів прокляті, политі брудом, але гнемо свою лінію. Інколи стогнучи, кажу, ну чому я не народилася на територіях, які є колискою націоналізму, я була б такою щасливою... але хто б за мене виховав учнів, які зараз стали на захист країни, хто б за мене стійко ніс пропагування української мови, хто б за мене вперше публічно серед села сказав "Слава Україні!", хто б виганяв попа МП, хто б славив ЗСУ ще з 14 року, хто б взявся до волонтерства? Від таких як я і будується нове українське суспільство на сході країни, а Галичина, Полісся для нас еталон націоналізму, опора впевненості, що ми йдемо правильним шляхом. Респектіще і вам, Хащі! Ви не просто показуєте нам Україну, Ви пробуджуєте такі струни української душі, що їх не описати словами!!!

[vsivorota]

Пані Марії довгих років життя і багато життєвих сил! Світла жінка.
Хлопці, дякую за вашу роботу!
Слава Україні!

[vitaliyivasiv]

Щиро дьикую.Я Галичанин і мені дуже приємно.Ніби дома побував, бо зараз на війні.Файну справу робите хлопці.Дай вам Боже здоровлі і щісті.

[Lev_Staryi]

Бо плач не дав свободи ще нікому. А хто борець, той здобуває світ. Дякую за випуск ❤🖤

[АннаЧікалова]

Яка неймовірна історія пані Марії і її родини.
Ось вона каже: «тримали на холодній горі» - для мене це станція метро, а для її родини це пекельна точка болю, нескінченного очікування.

[jibaschRF]

Хочу, щоб уся Україна стала такою ж упертою, як Галичина, у відстоюванні свого права жити так, як ми хочемо на своїй Богом даній землі! Слава Україні! Смерть ворогам!

[ОленаМаріупольська]

Не треба всіх під один гребінь...Я зі сходу України. Так, совдепівська історія нас навчала що УПА, Бендера, то є погано...Але після 14 року, прийшло якесь "озарєніє" ... Що щось не те відбувається...Почалось моє риття історії! Зараз дивлюся всі випуски реальної історії. От тепер, на вас підписалась...Навіть мова для мене, російськомовної, а мені 54, звучить як музика. До 2022 я говоріла язиком, але тепер нічого спільного не хочу мати тепер! Чекаю звільнення свого українського Маріуполя! Так! Багато нас, щирих українців чекає і вірить...Удачі вам хлопці. Гарну справу робите.Може колись, коли повернусь додому, запрошу до себе у гості. До Маріуполя, до Білосарайської коси...

[Roko_M]

я народився і виріс на Донеччині, потім жив у Харкові. І завжди було цікаво: якби не було того сильного впливу росії на нас, яким би було моє дитинство? Чи сильно би ми відрізнялись від тих же жителів Галичини. І коли думаєш про це, одразу така журба захоплює, наче в мене вкрали щось, забрали з життя щось важливе. Сподіваюсь хоча б наступне покоління зможе оминути цю біду.
Дякую за відео, за те що даєте таким як я можливість пізнати Україну

[GoldNataly]

Галичина - край, де назавжди частина мого серця лишилася! Найдобріші, найпривітніші люди. Буду завжди вдячна, як прийняли з усієюю душею мене галичани, мене, переселенку з Харкова, народжену на Донеччині. Пані Марія - скарб! (Живу на тій самій холодній горі)
❤️🖤

[ЛарисаЛюбота-зч]

Якби більшість українців були такими свідомими дорослими особистостями, як пані Марія з рушником, то й війни б не було

[IstraHelga]

Мої прекрасні уранці. Пані Марія- краса. Дякую Боже що маю таку прекрасну родину- Украіну

[HornetHaman-lgog]

Вже давно очікував вашу подорож моєю рідною Галичиною!
Дякую за те, що ви робите!
Наше минуле формує майбутнє!

[vova]

я сидів і плакав коли дивився цей випуск, я не емпатична людина, але дуже мені приємно що є такі люди, які глибоко люблять Україну, як ця жіночка яку ви зустріли в глухому селі, дякую вам за цей випуск