Середньовічне поселення Протовче на острові Хортиця

Давньогрецький історик Геродот з Галікарнасу у V ст. до н. е. записав від мешканців еллінського міста Ольвія одну з легенд про походження скіфів: Коли напівбог Геракл пас волів, то забрів у Скіфію, де його застала зима й мороз. Він постелив левину шкуру й заснув, а як прокинувся, побачив, що коні його щезли. Шукаючи коней, Геракл дійшов до країни Гілея (Лісиста). Там, у печері, він знайшов напівдівчину-напівзмію, яка заховала Гераклових коней і в обмін на них зажадала кохання. Від їхнього шлюбу народилися три сини: Агафірс, Гелон і наймолодший — Скіф. Від нього й походять ті скіфи, які царюють над іншими племенами. Царські скіфи живуть за рікою Геррос, на схід аж до Танаїсу. Геррос відділяється від Борисфена в тому місці, доки течія його нам відома, казав Геродот. У краю Геррос, до котрого Борисфен ще судноплавний, відбуваються похорони скіфських царів.

Ще у 1844 р. дослідник М. І. Надєждін пов'язував Геродотів Геррос із місцевістю в районі Хортиці, а печеру, де були зачаті скіфські першопредки — зі Змієвою печерою на острові: «Я полагаю здесь самое приличное место кладбищу царей Скифских, посреди столь дикого, грозновеличественного ландшафта… Святыня этого места не возвышалась ли еще и тем, что здесь же, по всей вероятности, располагалась мифическая колыбель Скифов: та таинственная пещера, в которой по сказанию Понтийских Эллинов, переданному Геродотом, родились Агафирс, Гелон и Скиф от героя Иракла и прелестной Змей-Девицы, и которая находилась, как говорит то же придание, в отдаленном углу Гилеи, куда Иракл достигнул не прежде, как прошедши всю землю Скифскую с запада?». У 1867 р. літератор А. Подберезський, сприйнявши народні перекази про Змієві печери Надпорожжя за відлуння скіфської давнини, пов'язав скелі Три Стовпи біля Хортиці з Геракловими Стовпами Геродота: «Этот остров Хортица, хочу я сказать, есть мифическая Эрифея, лежащая среди Океана, а торчащие в Днепре гранитные скалы — это Столбы Геркулеса! — Здесь окончательная развязка узла тех таинственных преданий о царях-змеях на Днепре и о пещерах».

У безпосередній близкості до Хортиці, на правому березі Старого Дніпра, недалеко від балки Гадючої, досліджене надзвичайно рідкісне скіфське підкурганне поховання межі VII—VI ст. до н. е. Між камінням кромлеху, що оточує курган, знайдена гранітна скульптура, яка схематично зображує вусатого воїна у напівсферичному шоломі, озброєного коротким мечем-акінаком на поясі, луком та сокирою. Високий статус воїна позначено гривнею на шиї.

На самому острові у курганах І-ї, III-ї та IV-ї курганних груп знайдені скіфські поховання V—IV ст. до н. е. У балці Ушвивій досліджено ґрунтовий (безкурганний) могильник, на так зв. висоті «Канфарка» — ґрунтові поховання, кромлехи та жертовник, у балці Наумовій — кромлех. Характерна риса всіх поховань — використання каменю для закладок і забутовок. Серед знахідок — кінцівки стріл, списів, меч-акінак, скляне намисто, бронзове люстерко тощо. Скіфське, повністю пограбоване поховання знайдене усередині святилища доби бронзи недалеко від балки Каракайки. Поряд із базою відпочинку «Чайка» на схилі Старого Дніпра досліджена скіфська кільцеподібна кам'яна закладка з менгіром і похованням.

За словами Геродота вище країни Гілея жили скіфи-землероби, яких греки називали борисфенітами. Імовірно, ними було споруджене городище на хортицькій скелі Совутиній. Оточена з трьох боків гранітними урвищами, а з четвертого — поглибленою балочкою, невелика, прямокутна у плані фортеця площею біля 16000 м² охороняла перевіз через Новий Дніпро. Укріплення складалися із земляних валів та ровів. На вершині валів були побудовані стіни з сирцевої цегли, на яких влаштовано дерев'яний палісад. Висота всієї цієї конструкції могла сягати до 5 м. На вході у городище стояла, імовірно, дерев'яна вежа. Усередині фортеці знаходилися невеликі будівлі з глини та лози й тимчасові шатра. У господарчих ямах знайдені уламки місцевого ліпного посуду, луска, кістки й цілі скелети білуги, осетера, вирозуба, сазана, сома. Є кістки свійських тварин (свині, вівці, кози, бика, коня, собаки) та диких (кабана, оленя, зайця, бобра). Знахідки шматків шлаку свідчать про металургійне виробництво, фрагменти грецького чорнолакового посуду та амфор для вина та олії — про торгівлю з Фазосом, Гераклеєю, Мендою, Хіосом та Херсонесом і про час існування Совутинського городища: кін. V-поч. III ст. до н. е. У балках Совутина, Молодняга, Ганівка, Наумова, Генералка та в урочищі Турпляж простежені рештки маленьких поселень осілих скіфів. Знахідки VI—IV ст. до н. е. трапляються також на дні Старого Дніпра, зокрема, у районі урочища Вирва, де, імовірно, знаходився стародавній перевіз через ріку...