filmov
tv
Дев'ять братів сіроманців – хорватська народна казка

Показать описание
#Девять_братів_сіроманців #хорватська_народна_казка #Читайлик_Co #Chytailyk_Co #літературне_читання_Савченко_4_клас_НУШ #народна_творчість_творчість_народу_з_народної_творчості #проза #з_хорватської #хорватська_література #українською
Дев'ять братів сіроманців – хорватська народна казка
Народні казки – історична та культурна спадщина окремого народу та людства в цілому. Веселі та повчальні казочки для малят і дорослих українською – чудовий спосіб доторкнутися до народної мудрості.
***
Було в матері дев’ять синів і десята дочка, а чоловіка не було – на війні загинув. У хаті вдова часто навіть хліба не мала. Усе, що заробить, було, на селі, віддасть дітям, і вони з’їдять. Траплялося навіть, що доки вона нагодує мале в колисці, то її їй уже нічого не залишалося. Так раз було, другий, нарешті матір розібрала досада, і вона каже спересердя:
– Ох діти, чого ви, мов ті вовки, завжди такі голодні, що й не нагодуєш вас. Подай ви вже вовками стали та в лісі жили.
Не встигла вона ці слова вимовити, як усі її сини раптом втратили людську подобу – у них повиростали вовчі пащі, шпичасті вуха, довгі хвости – і вони майнули до лісу...
Дев'ять братів сіроманців – хорватська народна казка
Народні казки – історична та культурна спадщина окремого народу та людства в цілому. Веселі та повчальні казочки для малят і дорослих українською – чудовий спосіб доторкнутися до народної мудрості.
***
Було в матері дев’ять синів і десята дочка, а чоловіка не було – на війні загинув. У хаті вдова часто навіть хліба не мала. Усе, що заробить, було, на селі, віддасть дітям, і вони з’їдять. Траплялося навіть, що доки вона нагодує мале в колисці, то її їй уже нічого не залишалося. Так раз було, другий, нарешті матір розібрала досада, і вона каже спересердя:
– Ох діти, чого ви, мов ті вовки, завжди такі голодні, що й не нагодуєш вас. Подай ви вже вовками стали та в лісі жили.
Не встигла вона ці слова вимовити, як усі її сини раптом втратили людську подобу – у них повиростали вовчі пащі, шпичасті вуха, довгі хвости – і вони майнули до лісу...