filmov
tv
'Небезпечна жінка'(1934), Васи́ль Софро́нів-Леви́цький, оповідання. Слухаємо українське!
Показать описание
Твори Василя Софро́ніва-Леви́цького на моєму каналі.
Читає Лілія Мироненко.
Васи́ль Софро́нів-Леви́цький (псевдонім: Вадим Інший; 14 грудня 1899, с. Стриганці, Стрийський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині Стрийський район, Львівська область — 1 листопада 1975, м.Торонто, провінція Онтаріо) — український письменник, перекладач, режисер-сценарист, журналіст, сатирик-богеміст, редактор.
Справжнє прізвище — Левицький. Псевдоніми — Василь Софронів, Софронів-Левицький.
Член Об'єднання українських письменників «Слово».
Належав до когорти патріотичних галицьких літераторів із перших поколінь ХХ ст., які «свій літературний хист втопили в журналістичному чорнилі».
Син Софрона і Євгенії (з дому Шухевич) Левицьких.
Учнем 8 класу гімназії вступив до лав січових стрільців (1917). Склав у 1918 р. матуру, навчався на філософському факультеті Львівського таємного університету (1921—1923), продовжив навчання в Карловому університеті (1924—1925). Закінчив Карловий університет у Празі. Друкуватися почав з 1921 р. у журналах «Митуса», «Назустріч», «Літературно-науковому віснику»; з 1926 р. працював у видавничому концерні Івана Тиктора, з 1932 р. — головним редактором «Господарсько-кооперативного часопису» (1927—1943) та "Літопису «Червоної калини» (1929—1939) у Львові.
У 1942—1943 рр. був літературним керівником театру «Веселий Львів». У 1949 р. емігрував із родиною до Канади, заробляв фізичною працею.
Від 1950 у Канаді; співредактор газет «Вільне слово» (1954—1960) та «Новий шлях» (1960—1972). Автор оригінальних афоризмів, які друкувалися в гумористичному журналі «Лис Микита» під псевдонімом Вадим Інший. Голова Спілки українських журналістів Канади (1967—1969). Перекладав із німецької, зокрема Петера Альтенберґа. Вікіпедія.
Читає Лілія Мироненко.
Васи́ль Софро́нів-Леви́цький (псевдонім: Вадим Інший; 14 грудня 1899, с. Стриганці, Стрийський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині Стрийський район, Львівська область — 1 листопада 1975, м.Торонто, провінція Онтаріо) — український письменник, перекладач, режисер-сценарист, журналіст, сатирик-богеміст, редактор.
Справжнє прізвище — Левицький. Псевдоніми — Василь Софронів, Софронів-Левицький.
Член Об'єднання українських письменників «Слово».
Належав до когорти патріотичних галицьких літераторів із перших поколінь ХХ ст., які «свій літературний хист втопили в журналістичному чорнилі».
Син Софрона і Євгенії (з дому Шухевич) Левицьких.
Учнем 8 класу гімназії вступив до лав січових стрільців (1917). Склав у 1918 р. матуру, навчався на філософському факультеті Львівського таємного університету (1921—1923), продовжив навчання в Карловому університеті (1924—1925). Закінчив Карловий університет у Празі. Друкуватися почав з 1921 р. у журналах «Митуса», «Назустріч», «Літературно-науковому віснику»; з 1926 р. працював у видавничому концерні Івана Тиктора, з 1932 р. — головним редактором «Господарсько-кооперативного часопису» (1927—1943) та "Літопису «Червоної калини» (1929—1939) у Львові.
У 1942—1943 рр. був літературним керівником театру «Веселий Львів». У 1949 р. емігрував із родиною до Канади, заробляв фізичною працею.
Від 1950 у Канаді; співредактор газет «Вільне слово» (1954—1960) та «Новий шлях» (1960—1972). Автор оригінальних афоризмів, які друкувалися в гумористичному журналі «Лис Микита» під псевдонімом Вадим Інший. Голова Спілки українських журналістів Канади (1967—1969). Перекладав із німецької, зокрема Петера Альтенберґа. Вікіпедія.
0:35:59
'Небезпечна жінка'(1934), Васи́ль Софро́нів-Леви́цький, оповідання. Слухаємо українське!...
0:44:58
'Непорочна'(1921), 'Липнева отрута'(1934), Василь Софронів-Левицький. Слухаємо у...
1:39:48
'Оповідання про любов'(1946), Василь Чапленко. Слухаємо українське!...
3:11:33
«За сестрою»(1907), Андрій Чайковський, повість. Слухаємо українське!...
Комментарии