Олесь Вахній. Досліджуючи власне коріння. Скіфи.

Показать описание

Релігійні вірування античних народів суттєво різнились і нерідко були цілком протилежними. Антропоморфні боги давніх греків, а згодом і римлян викликали подив, нерозуміння і навіть несприйняття у їхніх сучасників скіфів і кельтів, котрі практикували тотемічні культи й побудовану на них релігійну обрядовість. На відміну від елінів і латинян, уява яких наділяла богів хоч і надлюдськими спроможностями, але людською зовнішністю, скіфи обожнювали довклолишній світ. Олень, який згідно віри скіфів доправляв душу померлого до кола раніше переставлених предків, був провідником з матеріального (явного) світу у потойбіччя. Аналогічними містично-містерійними властивостями наділяли скіфи й інших звірів. Тотемічні вірування (де звірі, рослини й природні явища наділялись надприродніми можливостями) були потужною ідеологією, яка понад пів-тисячоліття утримувала світ наших предків в стані конструктивної, непереможної, конкурентноздатної і духовної єдності.

Скіфи жили напруженим життям й були природнім породженням власної географічної ніші. Боротьба з чужинськими впливами задля збереження власної ідентичності, опір завойовникам, захист від природніх катаклізмів гартували й кристалізували їхній дух й водночас були звичним і природнім ритмом буття. Сповнене небезпек і бурхливе життя змушувало або нападати самим і перемагати, або бути переможеними. Такі яскравість і насичення сприяли постанню такої ж і культури. Практиковане в часі тимчасової осідлості землеробство і скотарство скіфи поєднували з сезонним кочівництвом та полюванням на диких звірів.

Скіфська культура не належала до числа локально функціонуючих. Вона була самобутньою для цілого світу землеробів, кочовиків і напівкочових племен, котрі проживали в І ст. до. н.е на теренах нинішнього Причорномор`я, Балкан, Кубані, Уралу, Алтаю і Південного Сибіру. Скіфський світ був набагато ширшим аніж кордони народів, котрі проживають нині на теренах їхнього розселення. Ареол замешкання – від Дунаю до Великої Китайської стіни. Попри суворо практиковану впродовж кількох століть замкнутість, скіфська культура все ж відчувала впливи на собі та впливала на культури оточуючих народів: на Півдні і Південному Заході грецької, на Заході з культурою кельтських племен, а на Сході з досягненнями народів Середньої Азії і Китаю.

Скіфський світ – це не башти і не вражаючі стіни могутніх фортець. Це високі могильні кургани царів і простих воїнів. Дослідниками вже неабияк забутої старовини визнано, що верхівкою особливості скіфського мистецтва є «звіриний стиль» котрий духовно та фізично поєднував царів, орачів, мисливців, жерців, воїнів (І-ше тисячоліття до н.е.). Факт його притаманності всьому скіфському світу є дієвим доказом єдності народу, котрий заселяв величезні навіть в сучасних мірках території. «Звіриний стиль» скіфського мистецтва є оригінально-своєрідним і неповторним. Він відразу пізнається в силі й манері зображення тварин або ж частин їх тіл, в гостроті, а нерідко й драматизмі вибраних композицій. Образотворчість скіфів була максимально життєстверджуючою. Потужна, посилена фантазійними елементами уява, дарувала життя міфічно-фантастичним істотам. Простий і геть не претензійний, проте всеодно своєрідний глиняний ліпний посуд, золоті пластини (розмір яких не набагато перевищував величину людського нігтя) із зображенням хижого птаха, частина якого має продовження у вигляді лап котячого хижака, аналогічно виготовлена риба з дзьобом. Ці речі супроводжували наших предків від колиски до могили, і є дієвим доказом практикування ними власних критеріїв впорядкування життя та високорозвиненої матеріальної і духовної культури, котра гідно конкурувала з філософією античних Греції і Риму. Принципової уваги заслуговує й ливарна технологія виготовлення предметів «звіриного стилю».

Хіба для українців не є підставою для гордощів той факт, що саме на теренах нинішньої України, скіфським царем Аріантом (приблизний час царювання 585-480 рр. до н.е.) було здійснено перший відомий в історії людства перелік населення? Відповідно до свідчень вже згаданого Геродота, на кожного скіфського воїна було покладено обов`язок принести до відповідно уповноважених бронзове вістря стріли. Підрахувавши кількісний склад чоловічого (а отже боєздатного) населення, Аріант наказав вилити з зібраної таким чином бронзи котел. Створений скіфськими майстрами виріб мав сакральне призначення і був встановлений у місцевості Екзампей (грецька назва), на гребені вододілу поміж верхніми витоками річок Мертвовод і Чорний Ташлик. Згідно нинішнього адміністративного поділу України, ця місцина розташована на межі сучасних Кропивницької та Миколаївської областей на висоті 269 метрів. Місце встановлення котлу було обрано Аріантом не випадково. Це найвища точка українського степового Правобережжя.

Знаючи власне минуле, ми спроможемось і на велике майбутнє.
Олесь Вахній