Рок-гурт 'Зорі-Роси' - Ти більше не повернешся

Що являє собою ця невибаглива пісенька? Лірика шкільних років отця Тараса Рися і не більше… Слова і музику до неї на старому маминому фортепіано я написав ще в 10-му класі, коли по сто разів усі закохувались, страждали за вічною любов’ю, сходились на все життя та розходились за тиждень-два… Мабуть, ця наївна пісенька десь би й загубилася в старих зошитах такого ще, здавалося, недавнього минулого, якби не наша юнь з організації «Українська молодь – Христові» м. Самбора. На якійсь черговій «Сарепті» (літньому християнському таборі) мав необережність в останній вечір її заспівати під звуки плакучої гітари. Як результат, плакучими виявились не лише струни вищезгаданого інструменту, а й очі багатьох дівчат та хлопців… Вони підспівували «Ти більше не повернешся» таааак драматично, тааааак жалісливо… Я зрозумів, тема твору повністю відповідала їхньому внутрішньому налаштуванню… Та хай і плачуть… Та хай і співають, прощаючись… Буде що колись згадати… Такий вже вік… Така вже весняна пора… Так ця пісня і отримала свою легітимність у нашому молодіжному просторі… Така вже її історія…ТИ БІЛЬШЕ НЕ ПОВЕРНЕШСЯ

На-на-на-на-на-на-на-на-на-на-на

Сьогодні сонце згасло нам,
А ранок тихо догорав,
Проплили дні, неначе сон,
Померла тінь сніжних корон

Приспів:

Ти більше не повернешся,
Я більше не засну,
Я більше не обернуся,
З лиця сльозу зітру…

Вже скінчилось тепло,
Вже пройшло тепле літо,
Вже замерзло вікно,
Де дивилися діти.
Ми уже не вони,
Не шукаєм рятунку,
Не даємо собі,
Волю злих поцілунків.
Приспів:

Не згадуй, прошу,
Про забуті хвилини,
Про обійми палкі,
І признання дитини.

Тільки відчаю сльози,
Будуть марно текти,
Наче ливні і грози,
Змиють щастя сліди.

Слова і музика: о. Тарас Рисей