Думи мої, думи мої (Ukrainian folk song)

Українська народна пісня

Виконує Василь Жданкін
Слова Тараса Шевченка
Музика Миколи Лисенка

*****
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..

Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас, –
Де ж мені вас діти!..
В Україну ідіть, діти,
В нашу Україну,
Попідтинню сиротами,
А я – тут загину.

Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу...
Привітай же, моя ненько,
Моя Україно,
Моїх діток нерозумних,
Як свою дитину.

[a.m.tryshnovskyi]

Навіки віків Слава Нашому Пророку, Т.Г. Шевченку!!!Хай живе вічно в наших серцях....

[Zhanna-fi]

До чого у Т.Г. Шевченко мудра і душевна поезія. Слухаєш або читаєш, і думаєш, як про тебе. Коли ж наша Україна возродиться.

[kompozytorka]

Виконання, як і сама пісня, і вірші, і музика - неперевершені ! 😢❤ Шедевр !!!
Геніальний Тарас Шевченко !🎉

[AbuFab]

Дуже сильно, дуже печально, дуже правдиво і актуально! Просто до мурашок, до щемоти серця. Дякую щиро за таке чудове виконання!

[unknown]

Геній і пророк, недооцінений світом. Але для мене справжній наставник і герой. Слала Україні!

[Георгій-щщ]

Доброго вечора мене звати Георгій я любив і продовжую любити творчисть геніального поета та художника України пророка і драматурга тараса Шевченка.

[Sn-Hg]

Т.Г.Шевченко - поетичний Ґеній України та Світу!

[ЯрославЛату]

Думи мої, думи мої,  
Лихо мені з вами! 
Нащо стали на папері 
Сумними рядами?.. 
Чом вас вітер не розвіяв 
В степу, як пилину? 
Чом вас лихо не приспало,  
Як свою дитину?..

Бо вас лихо на світ на сміх породило,  
Поливали сльози... чом не затопили,  
Не винесли в море, не розмили в полі?. 
Не питали б люде, що в мене болить,  
Не питали б, за що проклинаю долю,  
Чого нуджу світом? «Нічого робить», — 
Не сказали б на сміх...

Квіти мої, діти! 
Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав? 
Чи заплаче серце одно на всім світі,  
Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав... 
Може, найдеться дівоче 
Серце, карі очі,  
Що заплачуть на сі думи, — 
Я більше не хочу. 
Одну сльозу з очей карих — 
І пан над панами! 
Думи мої, думи мої,  
Лихо мені з вами!

За карії оченята,  
За чорнії брови 
Серце рвалося, сміялось,  
Виливало мову,  
Виливало, як уміло,  
За темнії ночі,  
За вишневий сад зелений,  
За ласки дівочі... 
За степи та за могили,  
Що на Україні,  
Серце мліло, не хотіло 
Співать на чужині... 
Не хотілось в снігу, в лісі,  
Козацьку громаду 
З булавами, з бунчугами 
Збирать на пораду. 
Нехай душі козацькії 
В Украйні витають — 
Там широко, там весело 
Од краю до краю... 
Як та воля, що минулась,  
Дніпр широкий — море,  
Степ і степ, ревуть пороги,  
І могили — гори, — 
Там родилась, гарцювала 
Козацькая воля; 
Там шляхтою, татарами 
Засідала поле,  
Засівала трупом поле,  
Поки не остило... 
Лягла спочить... А тим часом 
Виросла могила,  
А над нею орел чорний 
Сторожем літає,  
І про неї добрим людям 
Кобзарі співають,  
Все співають, як діялось,  
Сліпі небораки, — 
Бо дотепні... А я... а я 
Тілько вмію плакать,  
Тілько сльози за Украйну... 
А слова — немає... 
А за лихо... Та цур йому! 
Хто його не знає! 
А надто той, що дивиться 
На людей душою, — 
Пекло йому на сім світі,  
А на тім... 
Журбою 
Не накличу собі долі,  
Коли так не маю. 
Нехай злидні живуть три дні 
Я їх заховаю,  
Заховаю змію люту 
Коло свого серця,  
Щоб вороги не бачили,  
Як лихо сміється... 
Нехай думка, як той ворон,  
Літає та кряче,  
А серденько соловейком 
Щебече та плаче 
Нишком — люди не побачать,  
То й не засміються... 
Не втирайте ж мої сльози,  
Нехай собі ллються,  
Чуже поле поливають 
Щодня і щоночі,  
Поки, поки... не засиплють 
Чужим піском очі... 
Отаке-то... А що робить? 
Журба не поможе. 
Хто ж сироті завидує — 
Карай того, боже!

Думи мої, думи мої,  
Квіти мої, діти! 
Виростав вас, доглядав вас, — 
Де ж мені вас діти? 
В Україну ідіть, діти! 
В нашу Україну,  
Попідтинню, сиротами,

А я — тут загину. 
Там найдете щире серце 
І слово ласкаве,  
Там найдете щиру правду,  
А ще, може, й славу...

Привітай же, моя ненько,  
Моя Україно,  
Моїх діток нерозумних,  
Як свою дитину.

[psu_ua]

Тарас Шевченко провідник багатьох поколінь українців. Красиво 💙💛

[technologii]

Вічна пам'ять Тарасу Шевченку, охоронцю нашої культури 💛💙

[АнатолійНедзвіга]

Дуже образно-гарно -душевно=спасиб В Жданкіну=уклін Великому генію Тарасу=

[BorisovePole]

*Здравствуйте! Щиро дякуємо Вам за гарне відео з виконаннм Василя Жданкіна!*
*Красива і відома українська пісня! Одна з наших улюблених пісень!*
*Дуже любимо цю гарну пісню, і слухати, і грати, і співати під гармонь, баян!*

[horizon.]

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..

Бо вас лихо на світ на сміх породило,
Поливали сльози... чом не затопили,
Не винесли в море, не розмили в полі?.
Не питали б люде, що в мене болить,
Не питали б, за що проклинаю долю,
Чого нуджу світом? «Нічого робить», —
Не сказали б на сміх...

Квіти мої, діти!
Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав?
Чи заплаче серце одно на всім світі,
Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав...
Може, найдеться дівоче
Серце, карі очі,
Що заплачуть на сі думи, —
Я більше не хочу.
Одну сльозу з очей карих —
І пан над панами!
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!

За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося, сміялось,
Виливало мову,
Виливало, як уміло,
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі...
За степи та за могили,
Що на Україні,
Серце мліло, не хотіло
Співать на чужині...
Не хотілось в снігу, в лісі,
Козацьку громаду
З булавами, з бунчугами
Збирать на пораду.
Нехай душі козацькії
В Украйні витають —
Там широко, там весело
Од краю до краю...
Як та воля, що минулась,
Дніпр широкий — море,
Степ і степ, ревуть пороги,
І могили — гори, —
Там родилась, гарцювала
Козацькая воля;
Там шляхтою, татарами
Засідала поле,
Засівала трупом поле,
Поки не остило...
Лягла спочить... А тим часом
Виросла могила,
А над нею орел чорний
Сторожем літає,
І про неї добрим людям
Кобзарі співають,
Все співають, як діялось,
Сліпі небораки, —
Бо дотепні... А я... а я
Тілько вмію плакать,
Тілько сльози за Украйну...
А слова — немає...
А за лихо... Та цур йому!
Хто його не знає!
А надто той, що дивиться
На людей душою, —
Пекло йому на сім світі,
А на тім...
Журбою
Не накличу собі долі,
Коли так не маю.
Нехай злидні живуть три дні
Я їх заховаю,
Заховаю змію люту
Коло свого серця,
Щоб вороги не бачили,
Як лихо сміється...
Нехай думка, як той ворон,
Літає та кряче,
А серденько соловейком
Щебече та плаче
Нишком — люди не побачать,
То й не засміються...
Не втирайте ж мої сльози,
Нехай собі ллються,
Чуже поле поливають
Щодня і щоночі,
Поки, поки... не засиплють
Чужим піском очі...
Отаке-то... А що робить?
Журба не поможе.
Хто ж сироті завидує —
Карай того, боже!

Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас, —
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,

А я — тут загину.
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу...

Привітай же, моя ненько,
Моя Україно,
Моїх діток нерозумних,
Як свою дитину.

[1839, С.-Петербург]

Тарас Шевченко || Алфавітний
Від Укладачів || Новини || Ваші внески

[vita_kolisnyk]

Не " folk song"! Автор - Тарас Григорович Шевченко

[svitlanabargan]

Прекрасно! А актуально потому что эта война началась давным Украине!

[sonnyboy]

Могутня музика! На моєму каналі є сучасна біт версія цього шедевру )))

[Djelsamina]

А чи не Георгій Майборода був автором музики?

[АнастасіяМушка-цй]

Тарас шевченко григорович 1814 -1861 помер

[chrystynaperetyatko]

Все класно, але в народних піснях автор народ. А Шевченко - поет. Воно не клеїться