NEЗАЙВА ДУМКА #25 |'В моїй церкві є проблеми. #1 Виклики'| Андрій Гоцуляк, Аня Ященко, Аня Рибак

preview_player
Показать описание
Як правильно реагувати, коли в церкві очевидно щось йде не так? Як перестати критикувати, але не бути байдужим?

Складний час приніс багато викликів з якими ми були не готові справлятись, але доводиться.

Вже цієї пʼятниці 30.08 ми починаємо серію етерів про проблеми сучасної церкви. Ми розуміємо, що за один етер всі питання, що стосуються церкви розкрити неможливо.

Як завжди будемо відверто та чесно говорити, про наболіле.

Тож зустрічаємось 30 серпня о 20:00.

Рекомендации по теме
Комментарии
Автор

Люблю етери незайвої думки ❤️‍🔥 Дякую вам за таку якість вашого служіння 🙌🏻

olya-we
Автор

….слухаю і дуже вдячна за те, що маю можливість щось змінити в своєму житті
Я набагато старша за вас, проте я нарешті зізналася сама собі що ще можу почати щось нове робити, власне те, що сиділо у моїй голові, але не мало сміливості вийти назовні …..
Зрозуміла що треба ловити час, нарешті повірити в себе і почати діяти
Дякую вам, прекрасна молодь
СЛАВА ГОСПОДУ !

ОксанаІванішин-гъ
Автор

Виправдовуватися нікому не потрібно!"Не зайва думка" для мене-це той час, де кожен може висловитися на однаковому рівні!Мені дуже сподобалося, коли Аня Ященко сказала, що важливо бути чесними з Богом!👍🙏

lidiyachyrko
Автор

Сіль стала майже несолоною, що ми хочемо від світських людей, коли наші не дотягують до до звичайних моральних стандартів, в моїй церкві потікали першими самі активні служителі, а люди з церкви ідуть і зараз десятками ( центр України), а моляться с початку і регулярно за тих хто в « россеянии», а тих хто в полоні не моляться взагалі, хоч вже пів року десь моляться за військових, взагалі вони живуть в своїй бульбашці, співають, хоч почали половину українською мовою, а з кафедри взагалі немає проповіді у контексті війни . Щоб було пробудження в укранському народі, спочатку пробудження повинно відбутися у церквах ! Я бачу що багато тих хто пішов нас захищати, є більшими християнами, аніж ті що вважають себе такими .

Troyanda
Автор

Дуже люблю ваші етери. Хочеться трохи частіше!

ЄлизаветаМаксимова
Автор

З'явилося кілька годин вільного часу і я думала, щоб такого цікавого і корисного подивитися. Згадала про "Незайву думку"😊.

irynasenczuk
Автор

Пам'ятайте притчу Ісуса про дів зі світильниками. Світло у світильниках це любов, чистота серця(прагнення чистоти душі), самопожертва і так далі. Якщо світло згасне, то ми зільємося із темрявою, й Ісус нас не побачить. Пильнуймо наші світильники.👍

salat_iz_pomirkiv
Автор

😊 Про тих, хто поїхав та тих, хто лишився - мені дуж подобається текст Андрія Гоцуляка:

Привіт той, хто поїхав.

Раніше літаки, квитки і валізи з‘єднували нас із спогадами на все життя, а зараз розділили на тих хто, «там» і хто «тут». В останніх купа запитань, у перших — жодної відповіді.

Моїх запитань до тебе стільки ж, скільки за і проти було в тебе, коли довелось робити вибір. І через те, що я знаю, як тобі лячно, невизначено і запитально, мої питання сховані, як щоденник із двійкою у віці першого кохання.

Я люблю тебе холодом квартир лівого берега і вимкненими ліхтарями. Бо знаю, ти б точно ділив це все зі мною. У дитинстві я так плакав, коли старші ногами руйнували мої пісочні замки, бо все доводилось починати спочатку. А зараз уявити не можу, скільки сліз у твоїх нотатках, коли з нуля не замок, а життя і ти сам. Якщо я можу стати частиною фундаменту, напиши мені.

От про що жалкую, так це про те, що ми не плакали разом, коли сиділи навпроти, бо тепер, через екран пристроїв, це втричі гірше: не знаєш, куди діти руки, якими тоді б обійняв.

Я здогадусь, як тобі соромно питати, що тут у нас, окрім новин із фронту. Ну замість квітів біля переходів продають свічки, осінь не чутно через гул генераторів, світанки не змінились, чого не скажеш про людей. Важко повірити, якими людяними одне одному ми стали.

Все інше.

Пісні звучать інакше, вірші Ліни і Жадана стали нарешті зрозумілішими, люди шоковані від себе і своїх кроків. Бо ті, хто завжди мріяли поїхати, лишились, а ті, кого від думки про переїзд кидало у піт, живуть в іншому часовому поясі. Без нікого.

Важко усім, немає «чемпіонів», занадто болюча боротьба. Ті, хто лишились, довго будуть намагатись зрозуміти тих, хто поїхав. Можливо, в них не вийде. Але цей лист я пишу, щоб сказати, що я тебе не засуджую, і якщо наша зустріч претендує на «колись» — обіцяю любити. Бо перемогу ми точно святкуватимемо разом, де б ти не жив.

Цим листом я вириваю сторінку з усіма питаннями до тебе, як і ту із двійкою з того самого щоденника.

Привіт той, хто поїхав, через хвилі океану, кілометри найкращих європейських доріг і чай з лимоном. Ти там, а я тут. Я не знаю точно, чи в нас ще щось буде, але точно пам‘ятатиму і любитиму те, що було.

Meretikov
Автор

В тому то й справа, що проблема не в тому, що людина виїхала або не служить, а проблема в моєму сприйнятті цього. І часто буває так, що я не хочу зрозуміти його. І що б він не говорив, як не виправдовувався, я не готовий це сприймати.
Дякую за вашу відвертість, в тому, що ви теж втікли, киданули, зрадили і будучи далеко від дому(церкви, людей) сумували. Ви повернулися через (2) місяці, і вже не сприймаєте нормально тих, хто не повернувся, або повернувся через рік-два.
Короче я до того, що позиція: «не робіть з нас дурачків, признайтеся що ви струсили (скажіть те, що ми хочемо від вас почути)» не вірна і не завжди працює.

Також щодо вибору, не хочу шукати цю фразу дослівно, але суть: «ви сидите за кордоном і ниєте що вам там ТЕЖ важко. Не нийте, тому що це ваш вибір і ви самі винні в тому, що втікли і важко.» Але ж залишатися в Україні або повернутися додому це теж вибір.
Не потрібно мірятися, порівнювати себе з іншими. Потрібно любити інших.

Щодо служіння те ж саме. Якщо ти тягнеш на собі 10 служінь і дивишся на того, хто нічого не робить (на твою субʼєктивну думку), то або не роби так багато, або роби це для Бога, а не перед людьми. І не потрібно, щоб хтось звітував чому він не робить.

Я розумію, що добре, коли людина щиро говорить, але змушувати другого бути щирим, коли ти маєш образу на нього, біль, яким раниш його…не добре так.

АртемМуталлапов-иг
Автор

Не можа довго дивився етери більше 2годин..лягаємо заране спати.вагітність...дуже важко фізично.кожен день це біль.

NezabK
Автор

Ситуація. Молодіжний пастор до свого одруження був у блудній нечистоті з іншою жінкою. Тепер він у громаді покриває тих, які пепебігають "від баби до баби" та запевняють кожну в серйозних намірах та одруженні. Ще й кар'єрне зростання у громаді забезпечує таким людям. Чи це проблема?

Klopu-cm
Автор

А все починається з отаких розмальованих дівчат!🤦‍♀️☝️Якщо страху і поваги до Бога не має в цьому то і на інше гемає страху! Знаю таких «місіонерочок», які звабили жонатих братів і вашітна на 6 місяці і бреше братам що то наклеп на неї нічого не має, але через 4 міс народила дитину і відпиратись було нікуди! Не можу дивитись-ріже око!

ЛюдмилаЯсько-вы
Автор

Дуже відштовхує як тільки починаєш дивитись! Люди які розказують про духовні речі а самі розмальовані, розвішені біжутерією хуже мирських-от звідси і починаються проблеми в церквах тому що віруючих не відрізнити від мирських!🤣🤷‍♀️🙀

ЛюдмилаЯсько-вы