Дитина не вміє програвати. Що робити?

preview_player
Показать описание


Марина Романенко. Поради психолога. Свідоме батьківство. Поради психолога.

Сторінки Марини Романенко у соц.мережах:

Підписуйтесь на наш YouTube-канал:
Попереду ще багато корисного контенту для жінок, які цікавляться саморозвитком і особистісним зростанням і також багато інформації про виховання дітей та підлітків.

Дитина не вміє програвати. Що робити?
#маринароманенко #вихованнядітей #behappyacademy
info update *22.06.23*
Рекомендации по теме
Комментарии
Автор

Дякую вам Марина! Хоча моі діти вже майже дорослі, почула поради, які висвітлили наше не правильне ставлення до із виховання! Стараємося виправляти!😂🎉😊

КДейна
Автор

Дякую за вашу працю, пояснення! Дуже актуальна для нас тема.

ОксанаБабчанік
Автор

Донечці було 3, 5 і ми грали в дженгу. Коли все падало і сипалось вона починала плакати. Перший раз ми її заспокоювали, я розгубилася, бо не чекала такого ридання. Зробили паузу декілька днів, потім вона погодилась ще зіграти і коли вежа падала ми почали сміятися не даючи можливості їй почати плакати😂 це спрацювало, але я не впевнена що спрацювало правильно) зараз їй 5, вона засмучується якщо програла, але спокійно.

viktoria_makieieva
Автор

Дякую, дуже вчасна порада.
Ваша українська прекрасна!

annakartushova
Автор

ВДякую вам Марина, ви для мене промінчик в вихованні доньки!В мене донька 2, 9 місчців.
На все ні та бореться зі мною хто старший.

oksanahilska
Автор

Класно. Спробуємо в нашій сім'ї 😊😊😊😊

anastasiialemeshko
Автор

Дякую велике. Дуже корисна інформація.

СофияБогомолова-ъя
Автор

Дякую, дуже корисна інформація. У мене хлопчик 10 років. З дитинства він всюди хотів бути всюди першим, всі піддавались, з часом це переросло в істерики, коли він програвав в будь-якій грі. Дуже болісно реагує на все, що в нього не виходить з першого разу. Зараз вдома з програшом справляється з меншими емоціями, а в школі - ні(( Плаче і кричить. стверджує, що він програв, бо інші обманювали, а якщо він обманює, то це для нього нормально. Я хвилююсь, бо він все так це і не переростає.

mariiyanikka
Автор

Доброго дня. Син, зараз 10 років.
Займались футболом з 5 років. На початку все було добре, перші 3 роки був в трійці найкращих. Коли почались справжні турніри - тренер став дуже кричати і принижувати. На зразок - "ти пусте місце", "це ти винен у програші", "сідай на лаву запасних, ти сьогодні нуль" і т.д. Говорила з тренером не раз, але з секції не забирала(в селі немає іншого гуртка). З рештою він перестав хотіти грати. Коли я кажу - давай, ти зможеш, відповідає - ні, це не для мене, у мене не вийде, хоча бачу, що він не гірше за інших, але морально здався, не хоче. Розумію, що його тренер зламав, зараз вже не ходимо на футбол, але бачу що це перекочувало в інші сфери життя. "Не можу, не вийде..." Що робити?
Розумію, що треба було забирати раніше, та вже пізно про це.

Що робити?

АннаШевченко-яы
Автор

Дякую ❤
Донечці 8 років, не любить ходити на вулицю гуляти. Боїться усіх комах, жуків, метеликів. Чекали, що переросте але не проходить цей страх, ще й місяць тому бджола вжалила, годину була істерика. 1-2 хвилини ходьби до зупинки це випробування. Зірвати квітку чи ягоду боїться, а раптом там щось вкусить. Пояснюю, що вони маленькі, беззахисні перед людьми. Жахається гучних звуків великих машин, автобусів, мотоциклів. Прогулянка ввечері, коли стемніло також випробування для її та моєї психіки 🙄
Питання: я можу їй допомогти чи просто підтримувати та чекати коли переросте/адаптується. Домашні тварини є собака, три коти та хом'як.
П.с. змалечку не лякали взагалі ні вовчиком, ні темрявою, ні злим дядьком.

viktorisaaleeva
Автор

Сину майже 6 років у садочку у нас проблема, він не хоче чекати, хоче бути завжди першим і через це я постійно забираю його з садочка з істерикою, няні не можуть його заспокоїти( і це впливає на молодшу сестру, як бути ?

ОлександраГолуб-пщ
Автор

Як реагувати, якщо під час програшу або інших невдач, дитина 6 років не контролює себе й може штовхнути, вдарити чи, навіть, мститися?

Natalia-gqlu
Автор

Шановна пані Марина, порадьте, будь ласка, син, 9 років, привертає увагу мою і оточуючих капризами, питаннями, перепитує, хоча чує добре, маніпуляціями, тисне, продавлює мої границі і границі друзів і рідних, і все постійно ламає і губить (в великій кількості). Живемо вдвох. Що робити мені? Підкажіть, будь ласка.

Валентина-опц
Автор

Дуже дякую за цінні рекомендації! Син 7 років при посторонніх людях намагається себе стримувати і не так емоційно реагує на поразку, але вдома програш в шашки викликає дику бурю емоцій з істерикою і розкиданням усього навкруги. При цьому просить відігратися, не хоче припиняти. Я наполягаю зробити паузу і піти побігати чи посидіти заспокоїтись. Чи варто так робити?

ОльгаПругло-ец
Автор

Таке корисне пізнавальне для мене відео, тема актуальна....а комннтарів мало. Бо назва якось сюди не підходе....

АннаЧепур-ит
Автор

Доброго дня. Донці 8 років. Вона десь наслухалася, що кожна дитина індивідуальна і не можна її переробляти так, як хочеться батькам. І постійно нам це повторює. В 2 класі толком не вміє читати і писати. Коли я починаю її просить робить уроки, вона мені повторює ці фрази і йде геть. Коли прошу поприбирати і скласти нормально речі, те саме. Робить тільки тоді щось, коли сама хоче. Але це занадто рідко буває. Не хоче їсти корисну їжу. Тільки смаколики давай. А коли я не купую, то скандалить. І знову списує на те, що вона от така вродилася. І нічого з тим не поробиш. Як тільки треба робити щось, що не хочеться, починає кричати і йде геть.
Вже перепробувала всі способи прийти до спільної мови. Безрезультатно.

ОксанаУкраїна-цб