РОМАН ВІКТЮК У Програмі ВИБРИКИ 1995 Рік Пам’яті Режисера

У середині 90-тих років на телебаченні гриміло наше ток-шоу «Вибрики». У мене залишилося буквально кілька випусків в архіві, бо інтернету тоді ще не було, архівувати було ні на що – на УТ-1 тоді бракувало носіїв для запису нових передач, тому вже випущені програми просто затиралися, а на ті касети записували нові. Хто що встиг вдома на відік записати, те й залишилося на пам’ять. На моїй касеті збереглося декілька випусків. Серед них і цей з Романом Віктюком у 1995-му.

Кілька років я не викладав це відео, бо не бачив причини. Тепер привід стався. Сумний.

Але Роман Григорович був настільки життєрадісним чоловіком, що , мабуть, не дозволив би нам горювати через його відхід. Я у цьому переконаний.

Познайомилися ми з ним 25 років тому. Тоді Віктюк був у зеніті слави. Всесвітньої. Гастролі його театру збирали аншлаги на всіх континентах. Не оминав метр і рідну Україну. У Києві у театрі Франка ледь не місяць йшли його вистави. Телевізійникам суперзірка відмовляв, але я все одно пішов на одну з репетицій вмовляти Віктюка стати героєм «Вибриків». Чомусь був переконаний, що це наш персонаж. На сцені репетирували «Даму без камелій» за п’єсою Т.Реттігана. Легендарна Ада Роговцева вислуховала від експресивного Віктюка пасажі вишуканого матюччя, але, схоже, була щаслива від шквалу ненормативних емоцій обуреного генія сцени. Парадокс? Але з цих парадоксів і постав феномен Віктюка. Посеред процесу мене представили художнику, він мимохідь відмовився від будь-яких зйомок, аж доки не перервав репетицію і перепитав: «Як ти кажеш програма називається? Вибрики? Я прийду!».

Ми записали веселий, мудрий, легкий випуск. Роман Григорович пригадав купу цікавих історій, моментально знаходив спільну мову з підлітками, жартував на грані фолу, але до ницості не опускався. Запам’яталася його фінальна образа на мене, ведучого: чому, мовляв, серед купи побажань ні слова про любов?

- Так ви і так її випромінюєте, Романе Григоровичу! – якось так викрутився я.
- Так якщо випромінюю, то і самому ж хочеться трішки отримувати! – моментально відповів великий львів’янин.

Потім ми ще кілька років вітали один одного по телефону зі святами. Він завжди читав мені якісь вірші, розпитував, що нового у Києві відбувається. Природнім чином спілкування зійшло нанівець, зате залишилася пам’ять. Її матеріальним втіленням у вигляді «Вибриків» зразка 95-го року ділюся з усіма вами.

#виктюк #вибрики #театр

💜Канал смачних, перевірених рецептів та цікавих життєвих історій "Костянтин Грубич", нові відео - ВТ, ЧТ. Ви отримаєте задоволення!

[ТаісаПіпгірна]

Костя, ви навіть не уявляєте, що ви зробили, для мене і для всіх, тих, хто обожнював, цього режисера, актора, людину! Дякую вам за прекрасний і сумний вечір! Бо ми вже його, ніколи не побачимо! Дякую!

[kulinskaviktoria]

Дякую і схиляю з сумом голову в пам'ять про велику людину...

[РомашкаРомашка-пч]

Спасибо! Огромное спасибо за это видео! Проводите его в его дорогом ему сердцу Львове со всеми почестями и большой любовью, как мы все здесь в дорогой ему сердцу Москве все в слезах прощались с ним. Его театр всегда его именем здесь у нас будет называться и в нашей памяти и в наших сердцах он навечно с нами. Мы очень его любили. Мы очень ему благодарны за его дивное искусство. Светлая и вечная ему память дорогому нашему Роману Григорьевичу. Спи спокойно и лети в свет к Отцу нашему небесному. И простит тебе Господь все по милости своей и к себе примет.

[olenakosenko]

Костю, дякую, що зберіг! Це так прекрасно. І так невимовно сумно.

[Енотпотаскун-ши]

Царство небесне. Мудра, Людина з великої літери.

[koteotake]

Меня вот эти слова поражают, конечно.

У мене залишилося буквально кілька випусків в архіві, бо інтернету тоді ще не було, архівувати було ні на що – на УТ-1 тоді бракувало носіїв для запису нових передач, тому вже випущені програми просто затиралися, а на ті касети записували нові.

Тоесть какого-то архива передач или Гостелерадиофонда, как в России, на Украине просто нет. Поэтому те кто сейчас захотят увидеть старые телепередачи могут просто дальше хотеть. Ситуация эта только подтверждает что Украина затевалась как проект одного дня. Если прекратить её существование никто и не вспомнит что такое даже было, ни наследия, ни контента - ничего нет. В самой передаче (уже тогда!) прямо с порога национализм в словах что Виктюк сын Украины. Сидит внутри вот этот червячок, надо постоянно доказывать что Украина из себя хоть что-то представляет. Роман Виктюк насколько я знаю все свои значительные работы сделал в России, это так к слову, мы не будем вспоминать сами работы. Я просто зашёл к вам на канал потому что вспомнил как закрывалась передача "Не все дома". И мне написал человек потому что я оставил комментарий под одним из видео. Но я ведь просто телезритель. Хотелось ещё раз от автора и ведущего услышать про то как вы сделали прайм тайм в 14 часов и про девочку которая оголила грудь в прямом эфире программы "Не все дома". Так сказать, ностальгия специально для фанатов. Но врядли услышу. Архивов нет. Можно только на словах пересказывать как оно было тогда. Просто мрак.