filmov
tv
Білий птах з чорною ознакою (1970) | Драма

Показать описание
Знаковий фільм епохи українського кінематографа, картина, що належить до школи Українського поетичного кіно, — знаменита стрічка режисера Юрія Іллєнка, котру було зафільмовано на Київській кіностудії імені Олександра Довженка.
Попри те, що картину Юрій Іллєнко зняв ще у 1970 році, на великі екрани вона потрапила лише через два роки — 17 січня 1972 року!
Минуло 50 років, а «Білий птах з чорною ознакою» і досі серед найзнаковіших — займає 8-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Задум картини приніс видатний український актор, режисер та сценарист Іван Миколайчук і подарував його режисеру на іменини. Разом із Юрієм Іллєнком 50 років тому вони зробили історію, яка сьогодні видається настільки актуальною, як ніколи.
Це історія родини Дзвонарів протягом одного з найскладніших періодів історії України. Події фільму розгортаються з 1937 до 1947 року на території Буковини. Голод 30-х років і румунізація населення призвели до повсюдного зубожіння населення.
Багатодітний батько Лесь Дзвонар живе у буковинському селі поблизу румунського кордону, понівеченому голодом та бідністю. Його старші сини грають у сільському оркестрі та заради грошей гнуть спини у наймитах. Усі вони поклали око на одну й ту ж дівчину – красуню Дану, доньку священника (Лариса Кадочникова).
Але змагатись між собою вони будуть не лише за її серце. Карпатами вже покотились чутки про наближення радянських «визволителів», і зовсім скоро війна розкидає братів по різні боки барикад: Петро (Іван Миколайчук) вступить у лави Червоної армії, а Орест (Богдан Ступка) чинитиме опір у лавах УПА.
Знімальна група
Сценаристи: Юрій Іллєнко, Іван Миколайчук
Режисер-постановник: Юрій Іллєнко
Оператор-постановник: Вілен Калюта
Художник-постановник: Анатолій Мамонтов
Художник по костюмах: Лідія Байкова
Акторський склад:
Лариса Кадочникова — Дана
Іван Миколайчук — Петро Дзвонар
Богдан Ступка — Орест Дзвонар
Юрій Миколайчук — Богдан Дзвонар
Наталія Наум — Катерина Дзвонариха
Джемма Фірсова — Вівдя
Олександр Плотников — Лесь Дзвонар
Василь Симчич — Отець Мирон
Олег Полствін — Георгій у дитинстві
Михайло Іллєнко — Георгій Дзвонар
Леонід Бакштаєв — Остап
Володимир Шакало — Левицький
Костянтин Степанков — «Зозуля»
Микола Олійник — Роман (озвучив актор Павло Морозенко)
В епізодах: Марія Миколайчук, Володимир Колісник, В'ячеслав Вінник, А. Владимиров, Костянтин Степанков-молодший. У фільмі брали участь жителі сіл Буковини, зокрема у масовці у сцені весілля знімалася Марія Матіос.
Перший український фільм, де підіймається тема УПА.
Це також знаковий кінодебют актора Богдана Ступки, який до цього грав у театрі.
За словами кінокритикині Лариси Брюховецької, «Білого птаха...» тогочасні зарубіжні критики порівнювали з майстерно виписаною фрескою, у якій є багаті, барвисті національні строї, архітектура, музика, танець, живопис, різьблення, народні пісні й поезія. Він зітканий з історичної правди і творчої фантазії, з любові й болю за українців, які на рідній землі були позбавлені безжурно-щасливого життя.
Прекрасна та неповторна гра акторів, що повністю занурює глядача у драматичні перебіги життя. Виразність та лагідність обличчя Івана Миколайчука, яка притягує вас до екрана, як магніт, дуже сильно контрастує із грубістю рис Богдана Ступки — зовнішність цілком відповідає характерам героїв, що протистоять один одному.
Попри те, що картину Юрій Іллєнко зняв ще у 1970 році, на великі екрани вона потрапила лише через два роки — 17 січня 1972 року!
Минуло 50 років, а «Білий птах з чорною ознакою» і досі серед найзнаковіших — займає 8-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Задум картини приніс видатний український актор, режисер та сценарист Іван Миколайчук і подарував його режисеру на іменини. Разом із Юрієм Іллєнком 50 років тому вони зробили історію, яка сьогодні видається настільки актуальною, як ніколи.
Це історія родини Дзвонарів протягом одного з найскладніших періодів історії України. Події фільму розгортаються з 1937 до 1947 року на території Буковини. Голод 30-х років і румунізація населення призвели до повсюдного зубожіння населення.
Багатодітний батько Лесь Дзвонар живе у буковинському селі поблизу румунського кордону, понівеченому голодом та бідністю. Його старші сини грають у сільському оркестрі та заради грошей гнуть спини у наймитах. Усі вони поклали око на одну й ту ж дівчину – красуню Дану, доньку священника (Лариса Кадочникова).
Але змагатись між собою вони будуть не лише за її серце. Карпатами вже покотились чутки про наближення радянських «визволителів», і зовсім скоро війна розкидає братів по різні боки барикад: Петро (Іван Миколайчук) вступить у лави Червоної армії, а Орест (Богдан Ступка) чинитиме опір у лавах УПА.
Знімальна група
Сценаристи: Юрій Іллєнко, Іван Миколайчук
Режисер-постановник: Юрій Іллєнко
Оператор-постановник: Вілен Калюта
Художник-постановник: Анатолій Мамонтов
Художник по костюмах: Лідія Байкова
Акторський склад:
Лариса Кадочникова — Дана
Іван Миколайчук — Петро Дзвонар
Богдан Ступка — Орест Дзвонар
Юрій Миколайчук — Богдан Дзвонар
Наталія Наум — Катерина Дзвонариха
Джемма Фірсова — Вівдя
Олександр Плотников — Лесь Дзвонар
Василь Симчич — Отець Мирон
Олег Полствін — Георгій у дитинстві
Михайло Іллєнко — Георгій Дзвонар
Леонід Бакштаєв — Остап
Володимир Шакало — Левицький
Костянтин Степанков — «Зозуля»
Микола Олійник — Роман (озвучив актор Павло Морозенко)
В епізодах: Марія Миколайчук, Володимир Колісник, В'ячеслав Вінник, А. Владимиров, Костянтин Степанков-молодший. У фільмі брали участь жителі сіл Буковини, зокрема у масовці у сцені весілля знімалася Марія Матіос.
Перший український фільм, де підіймається тема УПА.
Це також знаковий кінодебют актора Богдана Ступки, який до цього грав у театрі.
За словами кінокритикині Лариси Брюховецької, «Білого птаха...» тогочасні зарубіжні критики порівнювали з майстерно виписаною фрескою, у якій є багаті, барвисті національні строї, архітектура, музика, танець, живопис, різьблення, народні пісні й поезія. Він зітканий з історичної правди і творчої фантазії, з любові й болю за українців, які на рідній землі були позбавлені безжурно-щасливого життя.
Прекрасна та неповторна гра акторів, що повністю занурює глядача у драматичні перебіги життя. Виразність та лагідність обличчя Івана Миколайчука, яка притягує вас до екрана, як магніт, дуже сильно контрастує із грубістю рис Богдана Ступки — зовнішність цілком відповідає характерам героїв, що протистоять один одному.
Комментарии