Маріуполь 🕯️(Вічна пам'ять загиблим)

Вірш зі страшним змістом, написаний воїном ЗСУ.

У місті було нас сто тисяч душ:
таких, що не зрушиш скільки не руш;
таких, що гнуться під кожен вітер,
білі - як крейда, чорні - як бітум.

Тих, що зраджували, тих, що зазнали зрад;
тих, хто певен - гріхи його тягнуть в ад;
тих, хто спокутував і тих, хто не знав провини:
якщо рай і є - для них там відчинено.

Тих, що сильно кохали і ледве-ледь;
тих, що сиділи тихо й не йшли вперед;
ті, що спраглі й голодні, і хто був ситий,
і ті, що тільки збиралися народитись.

У місті було нас сто тисяч тіл,
не здатних спинити залізних стріл;
очі, які опікало від сліз та іскор,
наші кістки, що хрустіли під тиском.

Шкіра, що пінилась від вогню;
рот, що благав про воду, хоч раз на дню;
м’язи, що зрадницькі замерзали;
гортань, що хрипіла із-під завалів.

Мозок що плутав усе зі сном,
крихкі тіла, що валились від втом,
і плоть від плоті від кожного - діти,
яких ми ховали в дворі під плитами.

У місті було нас сто тисяч люду,
Страшніше за горни Страшного суду,
За дев’ять кіл пекла узятих вкупу,
Місто-герой? Місто мученик Маріуполь.

Щасливий, хто першим вві сні замерз,
ми бачили те, що є гіршим за смерть,
й забрали з собою - в пісок та глину,
у землю, що звали ми Україною.

Хто має сміливість почути - вухом,
лягай на цей ґрунт і уважно слухай,
це ми кричимо з-під землі впритул,
врятуй наші душі, Господь, врятуй.

Автор: Павло Вишебаба

#життямкрізьрими #вірші #красивівірші #ніжнівірші #глибоківірші #душевнівірші #віршіпролюбов #віршіпрокохання #сумнівірші #віршіпро #зворушливівірші #новівірші #віршізізмістом #найкращівірші #топвірш #віршіукраїнською