Орест Цимбала. Сумно. It's sad/ Грустно

Вогнями станція горить,
Людей у поїзді безліч.
"Прощай," - сказала ти несміло,
А з болю сльози ллються з віч.
Не знав про те, що більш ніколи
Тебе не стріну вже, о ні,
І ніч у поїзді, поволі
Погасли в далі ліхтарі.

Сумно, коли згадаю час розстань,
Коли згадаю про кохання
І поцілунків жар.
Сумно по світі між людьми блукаю,
Гляджу я всюди і шукаю.
Тебе, на жаль, нема.

Марно проходять дні, проходять ночі.
І тільки сняться твої очі
І уст солодких чар.
Туга і безнадійна корота.
Не вернеться моє кохання,
Його уже нема.

Марно проходять дні, проходять ночі.
І тільки сняться твої очі
І уст солодких чар.
Туга і безнадійна корота.
Не вернеться моє кохання,
Його уже нема.
________________________
The station is burning with lights,
There are many people on the train.
"Goodbye," you said timidly,
And tears are pouring from the eyes from the pain.
Never knew about that
I won't touch you anymore, oh no
And the night on the train, slowly
The lights went out in the distance.

It's sad when I remember the time of parting,
When I remember love
And the heat of kisses.
I wander sadly through the world among people,
I look everywhere and search.
Unfortunately, you are gone.

Days pass in vain, nights pass.
And only of your eyes I'm dreaming
And the lips of sweet charms.
Longing and hopeless life.
My love will not return
It is no longer here.
______________
Огнями станция горит,
Людей в поезде множество.
"Прощай," - сказала ты робко,
А от боли слезы льются из глаз.
Не знал о том, что больше никогда
Тебя не встречу уже, о нет,
И ночь в поезде, медленно
Погасли вдали фонари.

Грустно, когда вспомню время разлуки,
Когда вспомню о любви
И поцелуев жар.
Грустно по миру между людьми блуждаю,
Смотрю я всюду и ищу.
Тебя, к сожалению, нет.

Бесполезно проходят дни, проходят ночи.
И только снятся твои очи
И уст сладких чар.
Грустно и безнадежно в жизни.
Не вернется моя любовь,
Ее уже нет.
_________________________________