Работать над отношениями. Терпеть ради будущих хороших отношений. Психология. Обесценивание. Счастье

Люди стремятся к сохранению статус-кво, привычным образом создают привычный мир, дурнyю бесконечность. Мамардашвили.

Обо мне:

#защиты #жертва #обесценивание #личныеграницы #психологпоскайпу #психология #созависимость #депрессия #терапия

[ЕкатеринаТимошкина-бп]

А вот ещё классная фраза "а ты присмотрись" 🤣

[Mykanal_]

Такова наша славянская сущность... Щедрая (во всех отношениях) душа...

[annchudnovets]

У меня такие советчики есть. Мама, подруги. Правда бывшие...уже бывшие, после того как уже обнаглевшие совсем начали меня критиковать в открытую, за все подряд, я б сказала поливать грязью. Это после 10 лет дружбы ( вернее 10 лет моего терпения). Дотерпелась!

[Анна-хвч]

Да, именно так, я тоже сделала такой вывод, что бесполезно давать второй, пятый, десятый шанс, и это касается всего, от выбора парикмахера до знакомства с мужчиной, если с первого раза что-то идёт не так, как вам хочется, или как вам нравится, значит это не твоё, не твой, и нет смысла дальше пытаться "работать над отношениями". Как правило, в итоге, потерянное время жизни, нервов, энергии, и ещё много чего ещё.. 🙈 🤯 🤬

[mladazena]

Тоже самое с работой. Работодатели конечно все уверены что выбирают только они, отсюда их уверенность что только они вправе выдвигать претензии, а ты обязан при устройстве выдержать их допрос любой степени наглости. Так ведь и я имею право и на придирки и на такое же допрос с пристрастием)

[LinSoir]

Глаза с таким макияжем выглядят очень красиво)

[annavaschenko]

Ох, Світлано, ми мабутт всі травмовані дитинством. Діти жорстокі, вчителі теж!
Коли кажуть 'ех, як добре було в дитинстві, ні за що не думай, нічого не вирішуй, на літо до бабці в село... Повернутися б в дитинство!' Я думаю 'та не дай Бог! 😅 Безправний, беззахисний, безпорадний. Як класно я зараз живу, життя прекрасне!'
Або ще кажуть 'Багатодітна родина -так добре, так дружньо, так весело!' Ага, з 5 років няньчила братика, потім братика й сестру, потім ще один братик (я третя дитина з шести). З 11 років підробляла, то на сусідських городах, то на колгоспному полі (притому, що батьки були вчителями і вважали нижче своєї гіднрсті працбвати літом в колгоспі). З 11 років доїла корову, бо мамі ніколи, а старші сестри вступили до університету, годувала свиней, прибирали в худоби (татко був дуже зайнятий, займався музикою з чужими дітками, вів дитячі ансамблі, звісно безкоштовно). Літом ще було легше хоч морально, під час навчального року треба було думати в що вдягтися, взутися. Дякувати добрим людям, приносили після своїх дітей речі, деякі були майже нічого. Зароблені гроші, жодного разу за все дитинство не витратила на себе, то борошна й цукру куплю, то олії й круп, бо інколи й їсти було нічого. Та все б нічого, якби до всіх дітей батьки ставилися однаково! Пам'ятаю, як мене батьки все літо гнобили бо в 6 класі отримала 3 за рік з української мови, наче не бачили що встаю щоденно 5.30 пораюсь (поки тато спить, а мама на кухні), помагаю прибрати зі столу після сніданку, помагаю зібрати молодших в школу, після школи знову, то пораюсь з господарством, то город, то друва рубаю (таткові ніколи, музицує), то хліб вимішую, випікаю (мама втомлюється хліб місити, Аня сильніша з 11 років). Окрім всього, вдома ми говорили російським суржиком, в селі українським суржиком, в такій ситуації треба було більше приділити увагу навчанню, в мене ж була можливість навчатися 21 по 23 годину. Тепер розумію, що то був дуже гарний результат, зважаючи на обставини. Школу закінчила з середнім балом 10.5, сама вступила на стипендію в університет, але чомусь всеодно для власних батьків була недостатньо гарною...
В 19 років я завагітніла від коханого хлопця. Мама верещала, обзибала б''', казала, що опозорила її, виганяла з дому... З чоловіком ми одружилися 'позальоту' та й досі щасливі в шлюбі, він моє сонечко. Маємо трьох дітей, найменшій 1.4, все у нас добре, довчилися, працювали, купили житло, ростимо діток, фінансово все добре.
Аж тут, через 18 років мої батьки захотіли тісного спілкування. Чомусь зовсім не пам'ятають у якій великій пригоді я була в дитинстві, зато пам'ятають як у три роки я сіла у миску з брудною водою чи в 6 класі з української мала трояк, розказують про це моїм дітям, чоловікові радять не мовчати жінці, бо дочка у них психована😊. Коротше, гидко мені з ними спідкуватися, заходять з позиції жертви, щоб прингідно дати піддих. Іноді відсилаю гроші, коли знаю від брата, що в них немає газу чи пального, чи треба на світло, чи на ліки. Тай то не багато, багато вишли, мама сусідкам роздасть за якісь незначні послуги.
Щось дуже я заглибилася, коротше - не хочу я в дитинство!

[qwerty]

Ох как вы правы, только не понятно как это. Бывает с первого раза хорошо, а потом что-то разлаживается и ты ждёшь ждёшь, а оно уже все. А бывает, что рассмотрит человека, а он очень даже ничего... И кое что можно даже и потерпеть. Хотя с возрастом хочется душевного спокойствия и только приятного всего. Негатива в жизни и так хватает.

[Bodro]

Светочка я тоже давала шансы.
Ни шанса .ни копейки
Платя наглым выскачкам мы теряем себя .

[КсюшаКоваленко-ер]

Всё верно)но в жизни многих пар много ведь сопутствующих моментов)сразу то и не уйдёшь если перестало нравиться)

[borikoff]

Светлана, не сочтите за грубость, поменяйте мастера по бровям. Опущенные вниз уголки брови старит лицо

[MsDaniel]

Ребят кто скажет как называется музыка на заднем буду очень признателен

[annchudnovets]

Может у нее был плохой день... А может быть она хотела тебя унизить и обесценить....таких советчиков полно, желающих посамоутвержаться за чей то счёт!