Аудіодиктант 'Вони зустрілись на війні' 10 клас

Диктант з української мови для учнів 10 класу на військово-патріотичну тематику
диктант
диктант українська мова
диктант 9 клас
диктант 10 клас
10 клас диктант
українська мова диктант
диктант пряма мова
диктант складне речення
диктант дієприслівниковий зворот

[dankerlinux]

мб кому-то ещё нужен текст

Біль не вщухав. Олексій озирнувся навколо й побачив тільки двох зі свого батальйону. Усіх інших було вбито підступним ворогом. Майор хотів щось крикнути, але не вспритомнів, намагаючись зробити зусилля поворохнути будь-якою частиною тіла. Отямився в полоні і жахнувся від побаченого, солдати лежали просто на бетоні в якомусь темному холодному приміщенні.

Безкінечний холод, біль та голод притупили свідомість. Олексія спочатку били, потім кудись везли, і ось нарешті він почув, що навколо говорять українською. Поранений розплющив очі й побачив, що над ним схилилася жінка неймовірної краси: чорні брови, яскраво-блакитні очі та довге темне волосся, що приємно лоскотало обличчя Майора.

"Мене звати Ірина, я волонтер", стурбовано промовила жінка, торкаючись руки Олексія. Він не міг нічого відповісти, тільки торкнувся її волосся, воно було дуже м'яке. Ірина приходила щодня після п'ятнадцятої. Вони годинами говорили, гуляли, сміялися, наче й війни не було.

За три тижні Олексій знову від'їжджав на передову. Але спочатку йому було потрібно зробити дуже важливу справу - зізнатися Ірині в коханні, подарувати їй обручку з вирізьбленим серцем та пообіцяти повернутися. А Ірина обов'язково його дочекається.

[nikcron]

Вот текст.
"""
Біль не вщухав. Олексій озирнувся навколо й побачив тільки двох зі свого батальйону. Усіх інших було вбито підступним ворогом. Майор хотів щось крикнути, але не вспритомнів, намагаючись зробити зусилля поворохнути будь-якою частиною тіла. Отямився в полоні і жахнувся від побаченого, солдати лежали просто на бетоні в якомусь темному холодному приміщенні.
Безкінечний холод, біль та голод притупили свідомість. Олексійа спочатку били, потім кудись везли, і ось нарешті він почув, що навколо говорять українською. Поранений розплющив очі й побачив, що над ним схилилася жінка неймовірної краси: чорні брови, яскраво-блакитні очі та довге темне волосся, що приємно лоскотало обличчя Майора.
"Мене звати Ірина, я волонтер", стурбовано промовила жінка, торкаючись руки Олексія. Він не міг нічого відповісти, тільки торкнувся її волосся, воно було дуже м'яке. Ірина приходила щодня після пятнадцятої. Вони годинами говорили, гуляли, сміялися, наче й війни не було.
За три тижні Олексій знову від'їжджав на передову. Але спочатку йому було потрібно зробити дуже важливу справу - зізнатися Ірині в коханні, подарувати їй обручку з вирізбленим серцем та пообіцяти повернутися. А Ірина обов'язково його дочекається.
"""

[vggookkie]

переживаю за их любовь больше чем за себя

[yukarin]

ех, така сумна та приємна історія, навіть сумно що людей не цікавить цей твір, а просто знайти текст до нього щоб списати та зробити диктант на хорошу оцінку