Франкська держава Каролінгів. Імперія Карла Великого

Наприкінці VII ст. єдиної Франкської держави фактично не існувало, до того ж їй загрожували нові завойовники - араби. Боротьбу проти них очолив майордом Карл Мартелл (715—741). Він розумів, що лише добре озброєний кіннотник, здатний до далеких походів і швидкого пересування, міг зупинити арабів, основу війська яких складала легка кіннота. Але спорядження вершника було дуже дорогим (дорівнювало вартості 18—20 корів), і простий франкський воїн не мав змоги його купити.
Для придбання зброї і коней Карл почав відбирати землі в церкви й передавати їх у довічне володіння воїну за умови несення ним військової служби. Селяни, які жили на цих землях, повинні були утримувати своєю працею нових власників. Така форма володіння землею дістала назву бенефіцій (від латин. beneficium - благодіяння).
Зі створенням важкої кінноти було започатковане середньовічне рицарство (від нім. Ritter - вершник, кінний воїн).
Бенефіцій — ділянка землі, яка передавалась у володіння за несення служби.
Спираючись на кінне військо, Карл Мартелл розбив арабів 732 р. в битві під Пуатьє. Ця битва мала вирішальне значення для долі європейської християнської цивілізації середньовіччя - було зупинено наступ арабо-мусульманського світу на Європу.
Наступником Карла Мартелла став його син Піпін Короткий (741—768), який спочатку також мав титул майордома.
Усунувши від влади останнього короля з династії Меровінгів, у 751 р. Піпін Короткий став королем. Щоб підкреслити священний характер своєї влади, він здійснив обряд помазання на царство.
Згодом обряд помазання на царство запозичили у франків інші європейські володарі.
Піпін Короткий передав свою владу сину Карлу, якого згодом назвуть Великим. Так була заснована нова династія, що дістала назву Піпінідів, або Каролінгів.

Використані джерела: