Воїн про важливість реабілітації для захисників України

43-річний Рустам, з Чернівців, у 2015 пішов добровольцем на Схід. Потрапив у 30-ту механізовану бригаду, був сапером в 2-му батальйоні.

Він каже: проходить реабілітацію декілька разів на рік. У відділенні кризових станів та медико-психологічної реабілітації воїнів Чернівецької психіатричної лікарні йому можуть допомогти.
Я тут з 2017 року, тричі на рік, кум порадив. Бо замість того щоб лікуватись, наше «лікування» через 100 грам проходить і далі. Сюди бояться приходити. Бо думають: раз потрапив сюди – то вже «дурік». Чи допомогло? Ну звісно. Нема цих зривів, психолог з нами розмовляє. В нас у кожного вдома є наші нащадки, які нас підтримують. Без реабілітації нам не можна, бо якщо її не буде – в нас агресія, між люди нас пускати не можна. Ще й коли багато людей починають казати: ми вас туди не посилали, і таке інше.
Що було найважче? Лишити пити. Які в нас можуть бути заняття? Робота-хата, хто на пенсії, хто на будівництві, хто в охорону пішов. Це все завдячуючи цьому відділенню, тут допомагають тримати себе в руках. Витримати цей народ, який не розуміє, що ці люди пройшли. Після реабілітації хлопці можуть вести себе адекватно.