Епідемія самотності

Це відео для тих, хто коли-небудь страждав від самотності. Невже наш мозок таким чином нас оберігає чи навпаки це пришвидшує смерть? Як побороти замкнене коло самотності і що робити на новорічні свята, коли ти одинокий?

#самотність #люди #Україна #ukraine #міфи #наука

Експеримент самотності:

Дослідження:

Смертність від самотності:

Підтримати канал фінансово 💰:
МОНОБАЗА (підписка)
Банка

Станьте спонсором цього каналу:
Дякую шалено за підтримку ♥️

00:00 - Вступ
00:49 - Експеримент самотності
03:13 - Наука про самотність
06:52 - Чому бути наодинці так боляче?
08:45 - Чи можна померти від самотності?
10:16 - Як побороти відсторонення?

[Roma_Zhovnirchik]

Також одна з причин самотності - це розчарування в людях, коли якийсь час ти з ними нормально спілкуєшся, а в один прекрасний день вони починають тебе зливати своїм поганим відношенням до тебе.
Як на мене, то краще мати приятелів, з якими ти рідко тусуєшся, ніж друзів, які знають тебе давно і за цей період часу ти встиг(ла) їм набриднути. Чим міцніші стосунки, тим болючіше вони б'ють. Втратити друга болючіше, ніж приятеля

[NeProstyjHlop]

Дякую за якісний контент! Я сам такий - ніколи не ходив на "туси", мало гуляв не тому що мені страшно вийти з дому, а тому що мені так комфортно і в мене слабка "соціальна батарейка"! І стосовно комунікації зі світом в мене все ок, я не впадаю в паніку, коли до мене звертається незнайома людина

[Volodar.shishok]

Максимально актуальне відео, особисто для мене. Дякую за це відео

[ryi_loran]

Я проходила психотерапію на той момент. Перший рік, коли я жила одна і в новому місті. Коли я їхала від психотерапевтки, то відчувала себе найщасливішою у світі. Але останній час - дуже самотньою. Я прогулювалася вулицями Одеси, надихалася її красою але, в той же час, будівлі мене з'їдали і я відчувала смуток і нестерпний біль від того, що я самотня і нема кому пожартувати жарти, розповісти рандомні історії. Я не була відсторонена від соціальних зв'язків. Скоріше, не розуміла де їх шукати. У групі я була запальничкою, одногрупник з яким я потоваришувала виявився інтровертом і тому я ходила одна. З сусідкою теж була в хороших стосунках, але ми декілька разів лиш гуляли. Мої друзі вступили до інших міст, тож я лишилася наодинці. Але я ще не дуже любила вечірки, алкоголь, цигарки и тп точно не моє.
Ця вся ситуація призвела до мого першого і найсильнішого депресивного епізоду та до спроби самогубства (скажу, що причин в цьому було досить багато, але ці самотність на це вплинула).
Пройшло вже декілька років. Через пандемію і війну я живу в своєму рідному місті, є координаторкою місцевого чату де є місцева молодь. Познайомилася з багатьма, с деякими зустрічалася, іноді спілкуюся зі старими знайомими і нещодавно зрозуміла, що тут відчуваю себе щасливішою. Хай в мене і маленьке місто, мало де можно сходити, але тут багато є моїх знайомих, рідних хай в яких я стосунках, та мені тут комфортно, хочеться розвивати місто💜

[nemego]

Самотність - моє друге ім'я. Розповім свою міні історію, може хтось впізнає і себе в ній) З самого дитинства, що я пам'ятаю був тихим і слухняним. Поки всі діти бісилися на перерві і коли вчитель виходить з класу я просто сидів собі і ні з ким не спілкувався, це ж неправильно думав я, порушувати дисципліну. Так і повелося далі по життю. Вже в підлітковому віці коли поступив в училище то мій характер особливо не змінився, я все так же мало говорив з іншими людьми, дотримувався правил і дисципліни навчального закладу, був зосереджений на навчанні наскільки це можливо. Забавний факт: мене повісили на дошку пошани цього начального закладу, за бездоганне відвідування пар. Поки всі інші бігали за дівчатами, ходили по клубам і заводили собі друзів, я просто навчався. Мені здається я навіть не усвідомлював для чого мені це потрібно, ці зв'язки з іншими людьми, але все ж таки на другому курсі я знайшов людину з якою міг спілкуватися про своє хоббі - ігри. Одногрупник, який був ще більш відлюдним ніж я. Але все закінчилося на останньому курсі. Невеликий відступ. Так вже сталося, що я замінював прогулянки з друзями чи там стосунки іграми. Ще коли мені було 13 рокі батьки подарили телефон і почалося) (це я вже зараз так думаю) Все ж нам всім потрібне мінімальний контакт з іншими. Я його знаходи в інтернеті і в цих самих іграх, там ми можемо бути собою, або навіть іншою людиною, ми можемо подумати перед відповіддю, що дуже важливо для мене. НУ і от приблизно у віці 16 років моя самотність перейшла на новий рівень, після закінчення училища я не знав, що і як? куда далі рухатись? у всіх вже були сформовані дружні зв'язки, стосунки, всі думали про майбутнє, а я відчував себе непотрібним, бо навіть батьки не дуже цікавилися мною. І я вирішив, що буде гарною ідеєю взяти перерву, т.к я не знаю що далі робити... Перерва ця тривала 5 наступних років. Я повністю втратив контакт зі світом, я не виходив з дому місяцями, я не міг нічого робити крім втикання в монітор, вночі я сидів за ком'пютером, а вдень спав. Я намагався шукати відповіді на запитання: чому так сталося ? чому я такий замкнутий ? чому я відрізняюся від інших людей? чому мені не хотілося заводити стосунки, коли всі це робили і чому я один? в чому сенс життя ? і знаєте чим більше я знаходив відповідей, тим більше заплутувався у цьому... я так і не знайшов відповіді на білшість цих запитань. Потім була перша робота закордоном( місяць пекла). Пізніше повернувся додому, почав більше спілкватися в інтернеті, сам не знаючи для чого, знайшлася людина в яку й закохався, ох уж ці відносини на відстані, все закінчилося там же в інтернеті, не вийшло, но це було перше кохання хоча і таке бутафорське. Далі вирішив покінчити з цими станами які постійно повторювалися, знайшов психітра і психолога, вони не змогли допомогти, навіть антидепресанти не вирішили нічого. Я був подавлений: нічого не допомагає, немає сенсу продовжувати життя яке сповнене страждать, спустошивши дві коробки таблів, запив солодкою водою купленою в магазині, влігся спати. Спойлер я вижив) Іноді думаю сам Всесвіт не хоче, щоб я помер, хоче, щоб мучився, знаю що йому всеодно чи ми є чи немає, просто такі думки. Насправді я написав стіну тексту, але ютуб не пропустив, ще один доказ того, що ні ти, ні твої думки нікому не здалися ))

[noearth]

Найгірше, коли навколо тебе купа людей (батьки, рідні, кохані, діти) а ти почуваєшся самотнім і не можеш відкритися...

[fGzKvYqWxLtRmNd]

Чесно кажучи, на мою скромну думку, і не бажаючи образити нікого в коментах чия думка відрізняється від моєї, але все ж, розглядаючи це відео під іншим кутом зору, в той же час, не опротестовуючи нічию позицію, і намагаючись бути об'єктивним, а також беручи до уваги всі, без винятку, коментарі інших глядачів, щиро зізнаюся, що я цілком і повністю написав цей коментар, для просування відео :3

[MUO-ppFXV_gybIqnzNOw]

не сказав би що я не вмію комунікувати з зовнішнім світом, коли в цьому є нагальна потреба, то вмію вельми добре, причому на чотирьох мовах. Але найбільш комфортно я себе почуваю, якщо більшу частину часу знаходжусь з собою віч на віч

[kate-key]

Супер! Багатоваріантивні відповіді на багатоваріативний стан через призму психології та соціології. Чудово розібране питання.

[alinavolina]

Цікаве відео, пишу для підтримки україномовного YouTube, я справді не розумію проблеми самотності, ми завжди з самою кращою людиною( самим собою). Часто мене люди виснажують люди, відмовлюсь на одинці. Кожному бажаю знайти гармонію та успіх у житті.

[valdemaruggla]

Парадоксально, коли від одних аспектів перебування наодинці кайфуєш, а від інших страждаєш😢

[gesquaton]

Згадую передачу Дмитра Комарова і випуск про Японію, де він розповідав, чому серед японців так багато самогубців. Згадую чоловіка, який поселився біля обриву на березі моря, звідки постійно стрибають люди, з метою спробувати врятувати їх життя. Згадую жінку, яку врятував цей чоловік і яка казала, що має сім'ю, але не хоче жити та покінчить із життям потім, щоб не засмучувати того дядечка, який її врятував( Ймовірно, зараз її вже немає в живих( А є ж ще хікікоморі - ще одна велика проблема Японії... Бути одиноким - це дуже і дуже погано. А я знаю, про що кажу, адже виріс у маленькому селі і єдиним моїм другом був троюрідний брат, який приїжджав декілька раз на рік. У шкільні роки я прочитав дууууже багато книг! Це були художні, книги по фізиці, хімії та біології, генетиці, ботаніці, інженерії, електроніці... Коли закінчилися книги у шкільній бібліотеці, я взявся за сільську а потім навіть трохи і за районну). В університеті діло пішло на краще, та після його закінчення я знову лишився майже один. І як тільки я серйозно взявся за те, щоб змінити своє життя, клята м*скал*та напала на Україну і я поїхав із міста! Тож, я достатньо був один і достатньо прочитав книг, щоб стати невиправним ідеалістом, щоб захотіти стати другом для кожної одинокої людини у світі (якщо вона не із р*сії, звісно). А тоді б мене точно 100500 раз на день хотіли б розвести на гроші, користуючись з моєї довірливості🤫. То ж, самотність - це дуже погано. Можна переконувати себе, як же тобі добре бути самотнім і нікого тобі не треба - ти і сам все можеш зробити. На що я скептично підніму брову із виразом обличчя, на якому читається запитання: "Та невже?" Хороше відео. Важлива тема. Приємна солов'їна мова. Дякую☺️ *але вже й змерз у руки, поки писав цей коментар!*

[jouslut]

Дякую за корисний та цікавий контент🫂✨

[anastasiiakrutova]

О, видиво про мене під'їхало))) Дякую)

[diamondrifle]

В мене завжди з'являлася думка, що мене краще виходить спостерігати за іншими. За що я тільки не беруся, я бачу що інші роблять це краще за мене. Щодо спілкування також. В дитинстві я любила проводити час у своїй голові. Я навіть думала що існує тільки моє місто, а все інше оточує чарівні істоти(по типу феї або единороги). Через це я ненавчилася комунікації з людьми. Так, лише в старших класах в мене з'явитися друзі з якими я спілкуюся досі, але я все таки почуваю себе самотньою. Я також часто переживаю через те що я не маю романтичного та сексуального досвіду. Я закохувалася багато разів, але кожен раз мене відштовхували(краще підходить знехтували) Я ніколи в житті не повірю що я комусь подобалась і подобаюсь сьогодні. Так, зараз не час мені переживати через це. У когось через війну є проблеми погірше, але я хочу все висловити.

До речі, дякую автору за україномовний контент, тільки нещодавно я підписалася на вас. Ви дуже цікаво розповідається та обираєте тему для відео. 😍🤩

[andriy.n]

Помітно росте якість монтажу та зйомки, супер 🎉

[band_era]

Самотність це вже частина мене і я її люблю. Не тому що я відрікаюсь від людей, просто багато болю завдали люди. Бува коли чуєш що хтось веселиться десь за вікном, то не дуже прикольно, мрію жити десь за містом в лісочку, як у тих ідеальних фільмах показують. І століття таке наче у нас, століття самотності, - я дивлюсь на це з позитивної точки зору, - щоб зрозуміти когось, треба зрозуміти себе і пізнати цей світ.

Останнім часом мене так і тягне з кимось поговорити, мені це не дуже подобається, люди часто спілкуються один з одним бо їм некомфортно в тишині, або нудно чи просто щоб нездатися невічливим, бути дружелюбним посміхаючись вести світські бесіди. Мені сподобався зараз популярний персонаж Венсдей (не серіал, а персонаж) ..її погляд на життя, що ти не зобов'язаний вдавати що тобі весело, що ти весь такий вічливий і всім бажаєш добра. Не знаючи людини я їй нічого не побажаю. Навіть якщо я посміхатимусь комусь, можливо причина не в людині, а мене просто тягне поспілкуватися

[yriytroicky]

Самотність- це не тоді, коли ти сам, це коли навколо чужі відсторонені люди.

[valentynvoitiuk]

Під час навчання в університеті та вже на роботі, я видаюся людям досить комунікабельним. Мені не важко розпочати розмову, чи поговорити з не знайомою людиною. Але це все минає, коли приходжу до дому, і повертаюся до своєї самотності. Я не погана людина. Але друзів практично не маю, мабуть через те, що мені важко постійно підтримувати соціальний зв'язок. Ніколи не було справжніх стосунків, хоча "друзі" дівчата були, і не мав труднощів в комунікації. Але, майже, ніколи моє спілкування не переходить в дружбу. А тим паче стосунки.
Навіть, якщо людина мені подобається, і дуже цікаво з нею, у мене є періоди, коли абсолютно не хочу ні з ким навіть говорити, не те що бачитись.
Періодично виникає бажання близьких стосунків, навіть реєструюсь на сайті знайомств. Але проходить 2 дні, і видаляю акаунт, з думкою, що мені і так добре живеться, і різко виникає бажання нікого не бачити і не чути. Навіть з рідними я мало спілкуюсь.

Не знаю нащо написав це. Знаю, що це нікому не цікаво, але мені байдуже.
Нехай це буде комент для підтримки каналу )
Якщо, ти дочитав до кінця його, то молодець.
Якщо тебе іноді засмучує самотність, а іноді ти нею задоволений/а постав +.
Цікаво чи є ще такі персони )

[ВолодимирКардан]

Самотність лікує від всіх проблем! А головне самотність ізолює від людей головної проблеми людей! Самотність оздоровлює і дає час і сили на саморозвиток! Самотність це наслідок агресії суспільства! До кого суспільство ставиться агресивно той себе відгороджує від суспільства це проста реакція самозахисту!