Рідкісні життєві ситуації | Реддіт українською

Тред з Реддіт: Розкажіть страшний, сумний, або дивний факт про вас чи ваше життя - українською!
Друзі, з вас лайк та підписка. Бажаємо гарно провести час з нашими відео!

Підтримати гривнею:
Приватбанк - 4149 6293 1581 6876
Монобанк - 5375 4114 1638 5073

Посилання на соцмережі:

УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!

Найсвіжіші треди, найнеймовірніші факти, найхтивіші секрети, найстрашніші історії, видобуті з глибин Reddit

#бабинеалое #реддітукраїнською #історії #україномовний

[mara-zchx]

3:53 "іноді потрібно зненавидіти все щоб перемогти" - слушна порада в наших реаліях

[Катерина-ср]

В нашій родині по лінії батька є генетична харчова дивина. Не важливо який рівень голоду, якого малого розміру порція страви і що саме лежить на тарілці. Але щойно залишається 2-3 ложки чи шматка, у стравоході немов опускається шлагбаум, моментально настає відчуття надмірної ситості й більше жодна крихта не лізе в горло. Ми припускаємо, що це генетичний наслідок Голодомору. Таким чином мозок ніби хоче залишити "на потім", аби знати, що не голодатиме завтра

[Kyjeslav]

Мені колись приснився сон, що я іду по якомусь старовинному місту, схожому на Львів, і побачив трамвай незнайомої моделі (а я знаю всі трамвайні вагони в Україні і країнах екс СРСР), що їхав по бульвару... І через 2 роки я побачив це місце в реальності, в румунському місті Арад!

[aiatkachenko]

Був дивний випадок.

Між ділянкою мого діда і сусідньою була закинута ділянка.там росли старі дерева і чагарники. Через багато років я побачила, що та закинута ділянка була вузькою, звичайною, я і кожен наділ по тій вулиці( її згодом розчистили).
Але одного разу трапилось зі мною щось незрозуміле. Мені було може 3-4 роки. Десь так.
Я побігла за куркою в той чагарник, бігла якийсь час, продираючись крізь зарослі. І рапто попереду відкрився вид на пафосну площу і там були такі високі будинки під старовину. Я оціпініла і стала на краю зарослів, а курка побігла вперед у цю "мару".
З переляку я кинулась тікати назад і виявилось, що мене шукала мама і дід. Вони мене не слухали.
Але пам'ятала, бо це просто! Щось таке!
В 14 році ми втікли від війни до Львова. І от стою я в центрі Львова і щось це мені дуже нагадує!!!😮

Сподіваюсь, що скоро Донбас буде зі Львовом в кордонах однієї держави.

[СоломіяГуменюк-бв]

«Якийсь незнайомий хлопець у барі відкусив мені частину вуха.»...
*Реклама смаженої курочки KFC через glovo*

[evening-user]

Якось напередодні екзамену я сильно захворіла і нічого не вчила. В день іспиту, ледь згребши себе в купу, я прочитала одну тему( білет 25). В цей день було Василя (свято) і я згадала про покійного тата і стала просити в нього допомогти витягнути цей білет. Професор сказав тягнути білет, а сам відкрив заліківку " о, так ви Василівна, який номер хочете?", а я несміло 25. Професор став шукати 25 я повертаю той що витягла, а це він. От така містика.

[omtrendo]

Продавці кислоти не згадують про це, та справді після навіть після малої дози лсд чи чогось іншого деякі тріпи залишаться з тобою на все життя і будуть вилазити в найбільш непідходящий момент. І це може бути як видозміна кольору, так і чужий голос в голові. Ці речі залишають незворотні зміни в мозку. Ніколи не приймайте наркотики!

[Nina_mksmvn]

Впродовж усього свого життя в мене бувають епізоди снів, які один одного продовжують. Тобто сниться якийсь сон у понеділок, а через декілька днів знов сон але вже продовження першого. Чого так?
Ще прикольно, що перед кожним екзаменом поряд зі мною буває людина, яка перечитує білет, і в подальшому саме цей білет мені попадається 👌

[Бей-БейМоскалей-гч]

9:36 Клятий стукач ! Я такого друга не пробачив би до самої смерті :)

[maxgioman]

Я запам'ятовую лише 2-3 сни на рік. Кожен з них неймовірно незвичний, дивний та є ніби картинкою під наркотиками. Бережу ці спогади довгий час. У 23-му році ще не було жодного. Коли не бачиш сни - це ніби телепорт з ночі у ранок

[TopTrandLife]

Капец іноді жити так тяжко, але добре що є люди здатні справитися з цим

[Bohush.]

Незнайомець у барі який відкусив вухо, може то Майк Тайсон 😄

[julial]

Я дуже часто бачу усвідомлені сновидіння, і переважно використовую їх, щоб літати. Я думала, що всі люди легко керують снами, поки не побачила, що купа людей довго вчиться це робити. А в мене так з дитинства

[GalinaKravchenko-vheo]

Дуже сильно цікаві історії!!! Дякую вам, за вашу роботу!

[dormokajtempo]

Я не можу заснути зазвичай без того, щоб не "придумати собі сон". Цікаво, що історію, яку я придумувала перед сном, дійсно мені сниться і на ранок я згадую вже продовження. Тільки увісні вона стає химернішою. Інколи пам'ятаю, що я увісні думала, що я можу ним керувати - але вибір обмежений. Часом сни доволі довгі, з повноцінним сюжетом. Пам'ятаю, в дитинстві я розповідала про це сестрі і вона мене запитала "А як ти керуєш снами?" і чомусь я відповіла, що центр керування знаходиться у животі і літає як метелик.
Також у мене є специфічні сюжети, які я навмисне повторюю перед сном і відповідно увісні. Переважно це якісь містичні історії.
Я вважаю себе доволі мрійливою, навіть з "дезадаптивною мрійливістю". Не зустрічала серед своїх знайомих чогось подібного.
Один із снів (про які я не думала перед сном):
Одного разу мені приснилось, що я прокинулась у білій тканині. Коли я її розгорнула, то попереду було видно солдатів [явно не нашого століття], які розмовляли схоже до іспанської чи португальскої - важко було розібрати. І тут мене вдаряють убік, я падаю, підводжу погляд: це доволі глибока яма, спереду солдат з лопатою, збоку з цигаркою - він і штовхнув ногою. Стає страшно. Вони абсолютно не зважають на мене уваги. Я наче розумію, що можу керувати в обертаю цю яму на 180°. Я починаю вибиратись, на силі страху розриваю тканину і щодуху хапаюсь за землю, щоб вилізти з ями, біжу вперед. На диво мені вдається. Вони помітили мене і починають кричати щось по своєму. Я біжу, камінці на піску колять ноги, вони починають бігти за мною, десь чути постріл. Я біжу, вже нема сил і падаю. Якраз перед червоною цегляною будівлею, де поруч на дошках лежить багато такої ж білої тканини. Вони вже близько. Я підповзаю і відкриваю тканину: там мертві тіла з явними великими пухирями гною. Я розумію, що це епідемія, я хвора і мене закопають живцем, адже треба зупинити заразу. В цей момент мене або вдарили по голові, або пристрелили, все закінчилось. І після я подумала увісні, що нехай, бо це на краще.

[ДаряКириллова]

Дякую за реддіт українською! Так тримати, у вас чудово виходить 💓

[analis_s]

Я сирота, виросла в дит будинком, поміняла 2 сім'ї і постійно коли з більш-менш не близькими мені людьми говорю на тему батьків чи коли заходить тема дитинства мені доводиться часто вмикати: так, батьків немає і не було і дякую за співчуття, це сумно. Насправді мені всеодно, але пояснювати не хочеться, знайомі та друзі знають це, а от надто чуттєві люди буває лякаються чи кажуть, що це ненормально. Тож приходиться грати що мені дійсно сумно і є аж ніяк не всеодно бо я вмію пропрацьовувати свої емоції.

[kikiriki]

Я умію проектувати своє життя як по сценарію. Мені вдається притягти всі потрібні мені ситуації. Але є один момент: всі погані моменти, які емоційно уявляю трішки довше, ніж потрібно, також з'являються у моєму житті. Кожен отримує те, у що вірить;⁠-⁠)

[nazarbulba]

Одне моє око має крім зіниці ще маленьку крапельку збоку ніби земля і місяць )))

[crafti]

У дитинстві в мене дуже часто були віщі сни, які могли збутися як через тиждень, так і через рік.
Зараз вони трапляються набагато рідше. Хоча це прикольно відчувати деяке дежавю. Мені це подобалось.
Я майже не можу запам'ятати віщі сни, але звичайні можу. Я можу запам'ятати лише малі уривки і тому передбачити нічого не зможу.