Дионисий Dionisius the Wise Paintings!

Dionisius (Russian: Диони́сий, variously transliterated as Dionisy, Dionysiy, etc., also Dionisius the Wise) (ca. 1440 – 1502) was acknowledged as a head of the Moscow school of icon painters at the turn of the 15th and 16th centuries. His style of painting is sometimes termed "the Muscovite mannerism".
Dionisy's first important commission was a series of icons for the Cathedral of the Dormition in the Moscow Kremlin, executed in 1481. The figures on his icons are famously elongated, the hands and feet are diminutive, and the faces serene and peaceful.
Among his many rich and notable patrons, Joseph of Volokolamsk alone commissioned him to paint more than eighty icons, primarily for the Joseph-Volokolamsk and Pavel-Obnorsk cloisters.
The most comprehensive and the best preserved work of Dionisy is the monumental fresco painting of the Virgin Nativity Cathedral of the Ferapontov Monastery (1495–96). The frescoes, depicting scenes from the life of the Virgin in singularly pure and gentle colours, are permeated with a solemn and festal mood.
The work at the Ferapontov was executed by Dionisy in collaboration with his sons and disciples, who continued a Dionisiesque tradition after the master's death. His son Feodosy painted the mural of "Michael and Joshua before the battle of Jericho" in the Annunciation Cathedral of the Moscow Kremlin in 1508. As his father did not take part in this important commission, it is thought that he had died shortly before that date.

Диони́сий (ок. 1440—1502) — ведущий московский иконописец (изограф) конца XV — начала XVI веков. Считается продолжателем традиций Андрея Рублёва.
Самая ранняя из известных работ — росписи собора Рождества Богородицы в Пафнутьевом Боровском монастыре (1467—1477). В 1481 году артель, возглавляемая Дионисием, расписывает Успенскую церковь в Москве (вероятнее всего, Успенский собор, построенный Аристотелем Фиораванти). Его помощниками в этой работе, как сообщает летопись, были «поп Тимофей, Ярец да Коня». Не ранее 1486 года, возможно, неоднократно работает в Иосифо-Волоколамском монастыре: там он пишет иконы для соборной церкви Успения Богоматери, возглавляя живописную артель. Последние документально засвидетельствованные произведения, и, вероятно, наиболее известные работы Дионисия — стенные росписи и иконостас собора Рождества Богородицы Ферапонтова монастыря, выполненные мастером вместе со своими сыновьями Феодосием и Владимиром. Известно довольно много художественных произведений, авторство Дионисия которых документально установлено, либо приписываемых самому Дионисию, либо его окружению. Среди дошедших до нашего времени икон мастера известны: житийные иконы митрополитов Петра и Алексея (1462—1472 гг.), "Богоматерь Одигитрия" (1482 г.), "Крещение Господне" (1500 г.), "Спас в силах" и "Распятие" (1500 г.), "Сошествие в ад".
Разные источники указывают разные даты смерти Дионисия: "после 1503 года", "до 1508 года", "после 1519 года", "середина 1520-х годов" и т. д.
По решению ЮНЕСКО 2002 год объявлен годом Дионисия.

Dionysius (ou Dionisy, Dionísio o Sábio) foi considerado o principal membro da escola de pintores de ícones de Moscou na virada do século XV e XVI. Seu estilo de pintura é às vezes chamado de Maneirismo Moscovita.
Sua primeira encomenda importante foi uma série de ícones para a Catedral da Assunção, no Kremlin, em 1481. Sua obra mais preservada são os afrescos no Monastério Ferapontov, no Oblast de Vologda, na Rússia.
Seus trabalhos foram executados com seus filhos e discípulos, que continuaram a tradição de Doinisus após a morte do mestre.

[FredericoCustodio]

Dionisius (Russian: Диони́сий, variously transliterated as Dionisy, Dionysiy, etc., also Dionisius the Wise) (ca. 1440 – 1502) was acknowledged as a head of the Moscow school of icon painters at the turn of the 15th and 16th centuries. His style of painting is sometimes termed "the Muscovite mannerism".
Dionisy's first important commission was a series of icons for the Cathedral of the Dormition in the Moscow Kremlin, executed in 1481. The figures on his icons are famously elongated, the hands and feet are diminutive, and the faces serene and peaceful.
Among his many rich and notable patrons, Joseph of Volokolamsk alone commissioned him to paint more than eighty icons, primarily for the Joseph-Volokolamsk and Pavel-Obnorsk cloisters.
The most comprehensive and the best preserved work of Dionisy is the monumental fresco painting of the Virgin Nativity Cathedral of the Ferapontov Monastery (1495–96). The frescoes, depicting scenes from the life of the Virgin in singularly pure and gentle colours, are permeated with a solemn and festal mood.
The work at the Ferapontov was executed by Dionisy in collaboration with his sons and disciples, who continued a Dionisiesque tradition after the master's death. His son Feodosy painted the mural of "Michael and Joshua before the battle of Jericho" in the Annunciation Cathedral of the Moscow Kremlin in 1508. As his father did not take part in this important commission, it is thought that he had died shortly before that date.

[FredericoCustodio]

Dionysius (ou Dionisy, Dionísio o Sábio) foi considerado o principal membro da escola de pintores de ícones de Moscou na virada do século XV e XVI. Seu estilo de pintura é às vezes chamado de Maneirismo Moscovita.
Sua primeira encomenda importante foi uma série de ícones para a Catedral da Assunção, no Kremlin, em 1481. Sua obra mais preservada são os afrescos no Monastério Ferapontov, no Oblast de Vologda, na Rússia.
Seus trabalhos foram executados com seus filhos e discípulos, que continuaram a tradição de Doinisus após a morte do mestre.

[FredericoCustodio]

Gyionyiszij (Dionisius, oroszul: Дионисий; 1440 körül – 1500-as évek eleje) középkori orosz ikonfestő, a 15–16. század fordulójának legjelentősebb festője, Andrej Rubljov festészeti hagyományának folytatója. A Ferapontov-kolostor katedrálisában fennmaradt freskóit a VilágÉletéről kevés ismerettel rendelkezünk, születésének és halálának időpontja sem tisztázódott. Valószínűleg 1440 körül született, halálának időpontjául az 1502–1508 közötti éveket szokták megadni, de 1520 körüli dátum is ismeretes. Munkássága nem köthető egyetlen városhoz, a moszkvai nagyfejedelemség különböző területein és kolostoraiban dolgozott.
Ismert munkái közül legkorábbiak az 1467–1477 között Mitrofan festővel közösen készített freskók a Pafnutyij-Borovszki-kolostor egykori templomában. A templomot a következő évszázadban lebontották, freskómaradványokat tartalmazó előkerült építőkövei a moszkvai Rubljov-múzeumban, illetve a Kalugai terület Borovszk városának múzeumában találhatók.
Gyionyiszij nevét az évkönyvek először 1481-ben említik. Festőműhelyével együtt ekkor festett ikonokat a moszkvai Kreml Uszpenszkij-katedrálisának (Istenanya Elszenderedése-katedrális) ikonosztázához, a következő évben pedig a moszkvai Voznyeszenszkij- (Mennybemenetel-) kolostor számára. Utóbbi, a Hodigitria Istenanya ikon egy megégett korábbi ikon újrafestése, napjainkban a moszkvai Tretyakov Képtárban látható.
Az 1480-as évek második felében Gyionyiszij és festőműhelyének munkássága a folytatódott (ma: Moszkvai terület, Volokolamszk várostól 15 km-re). Az itt készített mintegy száz ikon közül azonban mindössze egy maradt ránk, ez ma a moszkvai Rubljov-múzeum tulajdona.örökség részévé nyilvánították.
Gyionyiszij pályafutásának csúcspontját a Ferapontov-kolostor Rozsgyesztvo Bogorogyici- (Istenanya Születése-) templom freskóinak megfestése jelenti (1500–1502). Ezek az egyetlen teljes egészében és eredeti formában fennmaradt freskói. A templomban található régi felirat szerint a készítő „Gyionyiszij ikonfestő és háza népe”, vagyis fiai, Feodoszij és Vlagyimir. A templombelsőt 600 m²-en kb. 300 kompozíció díszíti, a festés teljesen beborítja a falakat és a boltozatot. A közös téma: az Istenanya dicsőítése. Több nagy jelenet látható, köztük az Angyali Üdvözlet; az Istenanya, amint leplével szimbolikusan oltalmazza a bajoktól az embereket; az Utolsó Ítélet, az emberiségért könyörgő Istenanya alakjával.
Gyionyiszij kedvelte a sokalakos, bonyolult, de kiegyensúlyozott kompozíciókat. Finom vonalakkal megrajzolt alakjainak elrendezése könnyed, mozdulataik természetesek. A freskók gazdag színvilágát a halvány, tompított színek jellemzik, ettől a képek lágyan csillogóvá válnak. Mindez könnyeddé teszi, tágasabbá és világosabbá varázsolja az épület belső tereit.
A templomban Gyionyiszij és fiai ikonosztázt is készítettek. Napjainkra ebből 16 ikon maradt fenn, ezeket a moszkvai Tretyjakov Képtárban, a szentpétervári Orosz Múzeumban, illetve a közeli Belozerszk város múzeumában őrzik. Az ikonokat festőiség és kifinomult ábrázolás jellemzi. Különösen szép a Hodigitria Istenanya (Állami Orosz Múzeum): a gyöngéd, méltóságteljes anya büszkén mutatja isteni újszülöttjét.

[FredericoCustodio]

Դիոնիսի (մոտ 1440—1502 թվականներից հետո), ռուս նկարիչ։
Աշխատել է Մոսկվայում և Միջին Ռուսաստանի մենաստաններում։ Գործերի մեծ մասը չի պահպանվել։ Դիոնիսի սրբապատկերներին և որմնանկարներին բնորոշ են նուրբ բներանգն ու գծանկարը, վայելչակազմ, ձգված ֆիգուրները, հանդիսավորությունն ու դեկորատիվությունը ("Օդիգիտրիայի աստվածամայրը", 1482, "Խաչելություն", 1500, երկուսն էլ՝ Տրետյակովյան պատկերասրահում)։
Ֆերոպոնտի մենաստանում (ք․ Կիրիլովի մոտ) Դիոնոսի և որդիների կատարած որմնանկարները ռուսական միջնադարյան մոնումենտալ արվեստի կատարյալ նմուշներից են։

[FredericoCustodio]

Dionizy, oryg. Дионисий (ur. ok. 1440 – zm. po 1503 lub ok. 1450 – ok. 1520) – ruski ikonograf.
Dionizy urodził się ok. 1450; wiadomo, iż miał trzech synów: Teodozjusza, Włodzimierza i Andrzeja, z których dwaj pierwsi również zajmowali się pisaniem ikon.
Okres aktywnej działalności twórczej mnicha określają w przybliżeniu daty 1480–1500. Dionizy zyskał sławę po wykonaniu zespołu fresków dla monasteru w Borowsku. Swoją działalność artystyczną kontynuował w Moskwie, gdzie napisał ikony dla soboru Zaśnięcia Matki Bożej w Kremlu moskiewskim. W 1481, w czasie pracy nad wymienionymi wizerunkami, napisał m.in. ikony Metropolita Piotr ze scenami z żywota oraz Metropolita Aleksy ze scenami z żywota. Następnie Dionizy malował freski w monasterach: św. Pawła w Obnorsku, Chrystusa Zbawiciela w Pryłuce, Cyrylo-Biełozierskim oraz monasterze św. Józefa Wołokołamskiego k. Moskwy. Jego ostatnią większą realizacją malarską był zespół fresków w Monasterze Terapontowskim. Jest to również jedyne dzieło Dionizego (z zakresu malarstwa ściennego), które w praktycznie niezmienionej formie przetrwało do naszych czasów.
Wojsław Molé nazywa Dionizego drugim po Andrieju Rublowie wielkim staroruskim ikonografem: chociaż podkreśla, iż dzieła Rublowa miały większą wartość artystyczną, przyznaje obydwu artystom równe miejsce w historii sztuki ruskiej. Zdaniem tego samego autora Dionizy rozwinął nowy rodzaj monumentalnych kompozycji oraz nowy wzorzec postaci, oparty na perfekcji rysunku. Sztuka Dionizego była zarazem wyrazem tendencji artystycznych panujących w okresie jednoczenia księstw ruskich przez Wielkie Księstwo Moskiewskie.

[FredericoCustodio]

Dionisius (în limba rusă: Дионисий, transliterat ca Dionisy, Dionysiy, etc., de asemenea Dionisius Înțeleptul) (cca. 1440 - 1502) a fost recunoscut ca un cap al școlii de la Moscova de pictori de icoane. Stilul său de pictură este uneori numit manierism moscovit.

[FredericoCustodio]

Диони́сий (ок. 1440—1502) — ведущий московский иконописец (изограф) конца XV — начала XVI веков. Считается продолжателем традиций Андрея Рублёва.
Самая ранняя из известных работ — росписи собора Рождества Богородицы в Пафнутьевом Боровском монастыре (1467—1477). В 1481 году артель, возглавляемая Дионисием, расписывает Успенскую церковь в Москве (вероятнее всего, Успенский собор, построенный Аристотелем Фиораванти). Его помощниками в этой работе, как сообщает летопись, были «поп Тимофей, Ярец да Коня». Не ранее 1486 года, возможно, неоднократно работает в Иосифо-Волоколамском монастыре: там он пишет иконы для соборной церкви Успения Богоматери, возглавляя живописную артель. Последние документально засвидетельствованные произведения, и, вероятно, наиболее известные работы Дионисия — стенные росписи и иконостас собора Рождества Богородицы Ферапонтова монастыря, выполненные мастером вместе со своими сыновьями Феодосием и Владимиром. Известно довольно много художественных произведений, авторство Дионисия которых документально установлено, либо приписываемых самому Дионисию, либо его окружению. Среди дошедших до нашего времени икон мастера известны: житийные иконы митрополитов Петра и Алексея (1462—1472 гг.), "Богоматерь Одигитрия" (1482 г.), "Крещение Господне" (1500 г.), "Спас в силах" и "Распятие" (1500 г.), "Сошествие в ад".
Разные источники указывают разные даты смерти Дионисия: "после 1503 года", "до 1508 года", "после 1519 года", "середина 1520-х годов" и т. д.
По решению ЮНЕСКО 2002 год объявлен годом Дионисия.

[FredericoCustodio]

Dionysius (en cyrillique : Дионисий), aussi connu sous les traductions de Dionisy, Dionissi ou Dionisius le Sage (vers 1440 - 1502 ou 1520), est un peintre russe iconographe, figure majeure de l'école de Moscou et connu pour ses nombreuses peintures d'icônes à la fin du xve siècle et au début du xvie siècle. Son style est quelquefois qualifié de "maniérisme moscovite ".
La première commande importante de Dionysius est une série d'icônes exécutées pour la cathédrale de la Dormition du Kremlin de Moscou exécutée en 1481. Les figures de ses icônes sont extrêmement allongées, les mains et les pieds sont petits tandis que les visages sont sereins et paisibles.

[FredericoCustodio]

Dionisij, in russo: Дионисий? (1440 – 1510 circa), è stato un pittore russo.
Monaco vissuto a cavallo fra il XV e il XVI secolo, era considerato il massimo pittore russo di icone della sua epoca (ne dipinse anche per la Cattedrale di Mosca), anche se non se ne conoscono a lui attribuibili con certezza. Fu anche noto ed affermato affrescatore. Lavorò infatti al Monastero di S. Pafnuzio a Borovsk, all'iconostasi della Cattedrale di Rostov. Tra il 1500 e il 1501 affrescò l'interno del Monastero di Ferapontov: è questo il suo unico lavoro ad essere arrivato ai tempi moderni, anche se è attribuibile in parte alla sua bottega.

[FredericoCustodio]

Dionisio, (en ruso, Дионисий) también escrito Dionisios o Dionisio el Sabio (ca.1440 - 1502) fue un pintor de iconos ruso, reconocido como la cabeza de la escuela moscovita de pintores de iconos a caballo entre los siglos XV y XVI. Su estilo de pinturas es llamado en ocasiones "el manierismo moscovita".
El primer encargo importante de Dionisio fue una serie de iconos para la Catedral de la Dormición en el Kremlin de Moscú, ejecutada en 1481. Las figuras en sus iconos están afamadamente alargadas, las manos y los pies son diminutos, y las caras serenas y pacíficas. Entre sus muy ricos y notables patronos, Iósif de Volokolamsk solo le encargó que pintase más de 80 iconos, principalmente para los claustros del Monasterio Iósifo-Volokolamski y Monasterio Pavlo-Obnorski.
La obra más amplia y mejor conservada de Dionisio es la monumental pintura al fresco de la Catedral de la Natividad de la Virgen en el Monasterio de Ferapóntov (1495-96). Los frescos, representando escenas de la vida de la Virgen María en colores singularmente puros y amables, están impregnados con un ambiente solemne y de gala.
La obra del Monasterio Ferapóntov fue ejecutada por Dionisio en colaboración con sus hijos y discípulos, quienes continuaron la tradición de Dionisio después de la muerte del maestro. Su hijo Feodosio pintó la Catedral de la Anunciación en el Kremlin de Moscú en 1508. Como su padre no intervino en este importante encargo, se piensa que debió morir poco antes de esa fecha.

[FredericoCustodio]

Діонісій (прибл. 1440 — 1502) — провідний представник московської школи живопису кінця XV — початку XVI століття, іконописець (ізограф). Вважається продовжувачем традицій Андрія Рубльова. Діонісій є засновником нового напряму в іконографії — житійних ікон. 
Найбільш рання з відомих робіт — розписи собору Різдва Богородиці у Пафнутьево-Борівському монастирі (1467 — 1477). У 1481 році артіль, котру очолював Діонісій, розписує Успенську церкву в Москві (найімовірніше, Успенський собор, побудований Арістотелем Фіораванті). Не раніше 1486 року, можливо, неодноразово, очолює мальовничу артіль в Іосифо-Волоколамському монастирі: там він пише ікони для соборної церкви Успіння Богоматері. Останні документально засвідчені твори, і, ймовірно, найбільш відомі роботи Діонісія — стінні розписи і іконостаси собору Різдва Богородиці Ферапонтова монастиря, виконані майстром разом зі своїми синами Феодосієм і Володимиром. Відомо досить багато художніх творів, авторство Діонісія яких документально встановлено, або приписуваних самому Діонісію чи його оточенню. Крім више названих монастирів, він працював також в:
Спасо-Кам'яний монастир. Спасо-Преображенський собор (1481). Спасо-Преображенський собор і ікони пензля Діонісія з деісуса Кам'яного монастиря не збереглися до наших днів.
Московський Кремль. Вознесенський монастир. Вознесенський собор (1482). У 1929 році Вознесенський собор разом з іншими монастирськими будівлями був знищений.
Йосифо-Волоколамський монастир. Успенський собор (після 1485). Фрески Діонісія в монастирі не збереглися — в XVII столітті собор був повністю перебудований.
Чігасов монастир в Москві. Спасо-Преображенський собор (кінець 1480-х років). Фрески не збереглися, тому що церква згоріла у великій московській пожежі 1547 року.
Кирило-Білозерський монастир. Успенський собор (1497)
Павло-Обнорський монастир. Троїцький собор (1500). У роботі над іконостасом Павло-Обнорського монастиря, найімовірніше, брали участь помічники Діонісія — його сини, але безперечною роботою самого майстра можна вважати ікону "Розп'яття". 
Спасо-Прилуцький монастир. Спасо-Преображенський собор (1503)
Діонісій сам навчив мистецтву своїх синів, які потім працювали з ним в різних кутках Московської Русі.
У 1485-му році Діонісій з синами Володимиром і Феодосієм розписали кам'яну церкву Успіння Богоматері в Іосифо-Волоколомском монастирі. У 1500 році сини Діонісія, найімовірніше, брали участь в роботі над іконостасом Павло-Обнорського монастиря, а у 1502 разом розписали собор Різдва Богородиці Ферапонтова монастиря.
Після смерті Діонісія молодший син, Феодосій, продовжує справу батька. У 1508 році він був запрошений великим князем Василем III для розпису великокнязівського Благовіщенського собору в Московському Кремлі.
На стінах собору були представлені лики і образи святих Георгія Побідоносця і Дмитра Солунського, візантійських імператорів та імператриць.
Феодосій був відомий і як книжковий оформлювач. Він писав заставки і мініатюри для Євангелія 1507 року.З ім'ям Феодосія пов'язують появу стародрукарського орнаменту.
Про творчість старшого сина Діонісія нічого не відомо.
На виставці Державної Третьяковської галереї, яка проходила з 27 листопада 2002 року по 2 лютого 2003 року, експонувалися 50 ікон і 8 рукописів, мініатюри яких могли бути виконані як самим Діонісієм, так і його безпосередніми учнями. Серед них — знамените Євангеліє Феодосія 1507 року з Російської Національної бібліотеки в Санкт-Петербурзі.  Деякі фрески художника безповоротно втрачені, деякі збереглися частково. І тільки фрески собору Різдва Богородиці Ферапонтова монастиря дійшли до нашого часу в повному складі і справжньому вигляді.

[FredericoCustodio]

Dionís el Savi o simplement Dionís (en rus Дионисий, Dionisi), també conegut com a Dionisius (ca. 1440 – 1502), és considerat el capdavanter de l'escola moscovita de pintors d'icones en el pas del segle XV al XVI. El seu estil de pintura és anomenat de vegades el "manierisme moscovita".
El primer encàrrec important de Dionís fou una sèrie d'icones per a la catedral de la Dormició del Kremlin de Moscou, dut a terme el 1481. Les figures de les seves icones són famoses pel seu allargassament, les mans i els peus diminuts i les cares serenes i tranquil·les.
Entre els seus nombrosos patrons, rics i notables, només Josep de Volokolamsk ja li va encarregar ell tot sol que pintés més d'una vuitantena d'icones, especialment per als monestirs de Iósifo-Volokolamski i Pavlo-Obnorski.
L'obra més gran i ben conservada de Dionís és el monumental fresc de la catedral de la Nativitat de la Mare de Déu del monestir de Ferapóntov (1495–96). Els frescos, que representen escenes de la vida de la Mare de Déu en colors singularment purs i suaus, estan impregnats d'un tarannà solemne i festiu.
L'obra al monestir de Ferapóntov fou realitzada per Dionís en col·laboració amb els seus fills i deixebles, que van continuar la tradició de Dionís després de la mort del mestre. El seu fill Feodosi va pintar la catedral de l'Anunciació del Kremlin de Moscou el 1508. Com que son pare no va prendre part en aquest encàrrec tan important, es creu que havia mort poc abans d'aquesta data.