«Гойдається зламана віть...» | Вірш Василя Стуса | Читає Василь Герасим’юк

«Гойдається вечора зламана віть,
Мов костур сліпого, що тичеться в простір
останньої невіді. Жалощів брості
коцюбляться в стінні. А дерево спить.
Гойдається вечора зламана віть,
туга ніби слива, рудою налита…»

«Цим віршем відкривається вершинна збірка поезій Василя Стуса, поета Шевченківського нерву, в’язня радянських концтаборів, який загинув через пів року після початку так званої «перестройки». Поет жив і загинув як внутрішньо вільна людина – цей вірш найкраще свідчення. “Бог завмирає на порозі людської свободи”», – Василь Герасим’юк.

Підпишіться та натисніть 🔔 щоб отримати сповіщення про нові відео і трансляції
——

#вірші #поезія #васильгерасимюк