ОДЕЩИНА | Такого більше ніде не зустрінеш! Унікальний край з сотнями хат під стріхою.

Де в Україні найбільше збереглося хат під стріхою?

Практично кожному цікаві хати під стріхою — вони лоскочуть нашу уяву та викликають інтерес. Бачачи поодинокі залишки цього архаїчного способу покрівлі будівель, більшість із нас зупиняється, робить фото та оглядає ту хату, клуню чи навіть хлів.

Мандруючи Україною, не так часто можна зустріти даний вид покрівлі. Так, вони є в музеях, дуже глухих і забутих селах, рідше — в сучасних екологічних віллах. Але виявляється, в нашій країні є край, де велика частина населення й досі живе під цими стріхами. Для них це настільки буденне й звичне явище, що вони практично не надають цьому жодного значення.

Ні, це не Карпати, не Полісся, не Волинь і навіть не Полтавщина чи Поділля. Хоча, стоп... Це таки історично-географічне Поділля, розташоване на півночі Одеської області. Тут, сьогодні, у 2024 році, в 21 столітті, практично кожна десята жила хата крита очеретом, який місцеві жителі жнуть на річці Кодима. Наш проєкт, який бачив багато дивовиж та цікавого, був вражений — такого ми ще не бачили.

Тож годі цієї писанини, дивіться та насолоджуйтеся прекрасною, автентичною Україною, її мальовничими хатками-мазанками під стріхою, що красуються в цих краях сьогодні, як і сотні років тому. А крім цих дивовижних хат, ви, як завжди, дізнаєтесь й інші цікавинки з нашого відео, наприклад, як у центрі міста на Одещині й досі стоїть мавзолей із забальзамованим тілом одного з найбільших комуністичних злочинців 20 століття, або ж почуєте про республіку з дивовижною назвою МАРСР.

Для тих хто має змогу та хоче долучитися до підтримки нашого проєкту залишаємо реквізити:

Карта приват: 5363 5420 1303 1381


00:00 траса Е95 та Чорний шлях
03:11 Янишівка, стара батьківська хата
08:30 вініловий програвач (радіола). Не топчіть конвалій
09:09 люди живуть в хатах під очеретом
15:35 райські місця! Всім їхати сюди!
17:43 власник супермаркетів Таврія В та його еко-садиби
19:03 молдавське (румунське) населення Одещини
23:53 чи можна купити хату в селі?
25:29 Котовський, Фрунзе та їх творіння МАРСР
30:56 села колишнього Любашівського району
31:59 шквальний вітер! Як його називають у вас?
33:45 річка Кодима - старий кордон Польщі та татар
35:37 Бобрик Перший, Борик Другий - зникаючі села України
41:11 хата під стріхою, всі ми походимо з неї
41:36 машина часу, Хащі потрапили в минуле
44:31 137 скарбів що ми знайшли на Одещині
47:57 Пропала Грамота - Хата на дві половини з соломи та глини

[hushchi]

Музика що лунає у фільмі:

Збираємо на РЕБ для інженерно-саперного взводу 109-ї бригади ЗСУ.
Розуміємо, що зараз дуже багато запитів на донати, тому якщо можливості немає, то поставимост з розумінням.
Якщо ж можливість є, то нижче реквізити:

ПриватБанк: Аношин Д.О.

Гривня: 4731185608006786
Долар: 5169360029112897
Євро: 5169360029112988

Монобанк: 5375 4112 2149 2130

send.monobank.ua

[sohntag]

Вічна пам'ять Вашому другу і колезі Костянтину, якому ви присвятили цей випуск. Неймовірно важко прийняти факт, що більше ніколи не побалакаєш з другом, не зробиш щось спільне, яке любили робити разом, важко...
Дякую вам хлопці за цікаве відео, яким ви познайомили мене з невідомою Україною. Якби не ваші мандри, як б ніколи не знав, що існують такі села - за це вам щира подяка.
Важливість вашої роботи неможливо применшити- це те, що не популяризувалося раніше, бо ніби не було цікавим, але насправді, ви даєте можливість всім нам, глядачам, зрозуміти, яка наша країна різноманітна, цікава і ще не пізнана нами. Дякую!!!

[artem]

Хлопці це капець, я родом з цих сіл, аж мурашки пішли по шкірі, вас дивлюсь кожне відео і завжди чекаю на нове, а тут на тобі мій Бобрик 2, велике вам дякую, приїздить до нас літом, емоцій і пейзажів буде в 10 разів більше. Слава нашій Україні

[YevheniyShevchuk]

Мабуть, перший такий найемоційніший випуск поданий Володимиром- у нього такі живі почуття, ну прям сяяв. Дякую вам, що передали свою позитивну енергію через екран!

[СветланаГрек-чи]

Мій РІД ТЕРЛЕЦЬКИХ з села Арчепітовка . Наша хата, коло шляху, біля місточка, була побудована у 1820 роках . Вона перша в Арчепітовці . Я народилася у 1951 році, то бабушка казала, що хаті 100 років . Хати всі були під очеретом . Колись По річці Кодима ходили судна . А вбік шляху Тік струмочок ( чому і побудували міст ) . Вода тикла в бік Саврані, і там ( дякуючи тому, що багато було води, створилися три ставка . Були там колгоспні курники . Коло першого ставка було німецьке поселення, але, коли я їздила на велосипеді на ставок, то в хатах вже нікого не було, вони від віку руйнувалися самі . На шляху тоді асфальта не було - був пісок в Янішовкі і Бобрику -1 . В Арчепітовці чорнозем . Коли їхали солдати на Балту, то виймали плоти з городів і кидали під колеса . Зі шляху є Широка вулиця, вона іде на греблю . Греблю побудували, щоб на Заплазькому цукровому заводі була вода . А зараз Кодима - від греблі пересохли, води немає і шлюзи ніхто не відкриває . А з траси було село МАЛИЙ БОБРИК, тоді ЯНішовка , БОБРИК - 1, АРЧЕПІТОВКА, ГВОЗДАВКА - 1 . А на ті стороні БОБРИК 2 і ГВОЗДАВКА 2 . ………… От так, згадала своє дитинство …… сльози на очах, як все швидко минуло ….. А ще згадала — хати мурували з глини, піска і кизяка . Місили кіньми, і люди допомагали ногами . Будували хати всім селом тільки за їжу і чудове спілкування за столом …… ВСЕ — більше не можу писати, сльози заливають очі ….. це та історія, що я пам’ятаю .

[ІннаШевчук-юо]

Цей випуск в саме серце❤️
Я сама з Кодимського району, село Будеї. Коли я переїхала жити в Тернопільську область, було дуже важко пояснити чому я так гарно говорю українською, адже чуючи що я з Одеської області, всі мали упередження щодо того, що тут всі зросійщені.
Дякую вам за вашу працю!

[MaksKents]

Хащі - це самий легендарний проєкт.
Дякую Вам хлопці, я сподіваюсь що Ваш канал буде одним з топ найкращих, та бажаю Вам успіхів! Дякую за роботу, це потребує уваги✅🫡🫡🫡

[ХобіСергія]

Я тут живу хлопці, і скілько ви розказуєте, що я не знаю про свої краї.... Боже які ви молодці, я вас дивлюсь вже кілька років, ви супер...Дякую вам за те що ви є....Дякую вам, що ви добралися до наших країв.❤❤❤.

[valen_v_art]

Хащі - один із найважливіших і найцікавіших каналів українського ют🫂❤️‍🔥Дякую за вашу роботу

[МаринаМаксименкова-мо]

Я з Черкащини, мені 50 років. І досі іноді сниться бабусина хата, до якої я на канікули з Черкас приїздила, під очеретом, з саману і призьбою, обмазаною коров'ячим кізяком, а в хаті завжди прохолодно влітку, а на полу трава полин лежить. Аж сльози навернулися від приємних спогадів. Дякую!

[Bratik_]

Я родом з Одещини, у мене в крові, генокоді ті хати і наш етнокод. Досліджуйте Україну, любіть українок, пишайтеся своїм походженням. Слава Україні і Героям Слава! Слава. Слава. Слава.

[КатеринаТищенко-лж]

У Вінниці забальзамований Микола Пирогов )) Дякую за відео, як завжди- тоооп

[Инна-юи]

Хлопці, я саме з міста Подільська. Моя мама жила в селі в глиняній хаті але вже не під стріхою, хата була під жестью. Мама дуже гарно вміла мастити хати глиною, собі мастила і до людей ходила мастити. В 2014 році вона захворіла і я її забрала до міста. Хату не продавали но і в село не їздили. Матуся моя померла 2022 році, через рік приснилася мені і у вісні не хотіла щоб я продавала хату. І з того часу я їжджу до села і мастю хату. Дуже тяжко було спочатку, бо не знала як з глиною працювати. Маю намір її відновити. Коли приїхала в перший раз побачила що вона дуже в жахливому стані але для себе вирішила що буду її відновлювати. Діти відмовляли казали нащо воно тобі треба. Але потім стали допомагати потрохи. За цей час посадили фруктові дерева, хата вже помащена глиною, маю вже білити і красити. Приїжджаю раз у неділю і то не кожну, бо працюю і маю ще і домашні справи. Дуже тяжко там нароблююсь, але ту втому як наче рукою знімає, коли дивлюсь на хату як вона відроджується. Неначе пращури надихають. Да тяжко, але воно того варте. Якби знала раніше про цей дух старовини то напевно не дала б так порушитись хаті де жила матуся і як всі любили приїджати до тієї хатини. Де в усьому відчувалась її любовь. Якщо є змога бережіть старовину це наша історія, історія країни і історія нашого роду.

[ТатьянаРыбачук-те]

Я з півночі Одещини, з Савранщини. Теж на батьківському подвір’ї хата та кухня під стріхою. Нещодавно казала мамі, мов варто повалити ту хату (поганий стан вже в неї). Для нас буденність, а для когось — справжній «скарб», виявляється.

І так (для вражених коментаторів) на півночі Одещини розмовляють українською. Всі завжди дивуються, що я з Одеської області і українською так гарно розмовляю.

P.S. Хащі, приїжджайте на Савранщину. Там і ліс сосновий, і Буг, і села зі старовинними хатами 🫶

[ТетянаЄресько]

Вічна пам'ять Вашому другу і колезі Костянтину!!

[sherlockholmes]

Хто каже: що внас немає нічого цікавого, той не знає своєї історії. Дякую за цікавий контент💙💛✌️

[АннаДимовська]

Живу вже 11 років у чоловіка в Балті, сама родом з Овідіополя. Переїхала практично з Бесарабії на Поділля. Наш південь дуже багатогранний і різноманітний, але точно український! Дякую за чудове відео, дивимося у День Незалежності і тішимося❤

[ЕвгенБілуха]

У моєї Бабці у Райгородку Слов'янського р-ну, Донецької області, у 70-х роках і тин був з ліщини, і хата перекрита була очеретом, і хата простояла до 1991 року.

[Infinity-bixu]

Моя бабуся, яка мешкала в Інгулецькому р-оні м.Кривого Рогу, казала на сильний вітер - бурхайло ))
Дуже дякую вам за вашу працю ! Завжди дивлюсь вас з задоволенням ! Вітання з Луганьску !

[КравченкоОлег-кж]

Дякуємо за такий цікавий репортаж! Привіт з Одеси ⚓🇺🇦
Вважаю, що з деяких таких хат варто зробити краєзнавчі музеї, щоб зберегти їх нащадкам