Обжинки, свято врожаю (частина 3)

[ЛюбовСердунич-ъы]

СЛАВЕНЬ УРОЖАЄВІ
Року й літечка окраса,
Мов його вінець, се – Спаса.
Я люблю, скільки жию,
Славне свято Врожаю.
Хлібний і Медовий,
Маковий, Квітковий.
Скоро й Яблучний Запас
Врожаєм потішить нас.

Від землі зберемо в щасті
Всі плоди своєї праці.
Нам вона дарує, бігме,
І городину, і збіжжя,
І рясну садовину,
Пресолодку, запашну.

До народного до двору,
До державної комори
Несемо п’янкі меди
І ще стільки щедрих див!

Бо земля моя багата
Нас віншує хлібом, святом,
Царствами квітковими,
Щоб були здорові ми.
Щоб Запасу, себто Спасу,
Вистачало нам з запасом
До наступного врожаю,
До нової в полі жатви.

Рідне Сонечко-Ярило
Щедро душу всю відкрило
І наповнило серця.
Глянь, яка ж краса оця!

Наша матінка Земля,
Ця Природа, ці поля –
Преродючі, як ніде!
Хай же кожен Божий день
Буде мирним і погожим!
Хай любов ряснить Даждьбожа!
Яблучко, кохання символ,
Хай наснажить, додасть сили!

Хай буде запас здоров’я
Й невичерпної любови,
Щедрости і доброти!
Всім нам – квітнути й рости!

Так буде, всякчас і нині,
В нашій славній,
В нашій вільній,
В нездоланній
Україні!
(Любов Сердунич)

[ЛискоВікторголуби]

Потужний крок в збереженні наших традицій.