filmov
tv
Не вір мені | Пісня на вірш Василя Симоненка

Показать описание
Друзі, будемо раді вашим коментарям, аби сприяти поширенню відео. Подобається трек? Підтримай проєкт - підпишись на канал, постав вподобайку та поділись враженнями у коментарях! Прохання не вимикати рекламу, вона недовга.
Музику та вокал згенеровано за допомогою ШI (АІ).
Ця пісня про внутрішній конфлікт, щирість і самоусвідомлення, де ліричний герой відкрито говорить про свої недоліки й суперечливу природу. У тексті відчувається глибокий сум, втома й усвідомлення, що його присутність може приносити не лише радість і надію, але й смуток та біль. Герой відкидає брехню і намагається залишатися правдивим, хоча розуміє, що це може завдати болю. Він передає свої складні емоції через суміш меланхолії, сарказму та несподіваних реакцій, таких як сміх замість сліз. Це роздуми про складність стосунків і вразливість, яка супроводжує спробу бути собою.
Не вір мені, брехати я не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду…
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду…
Слова ясні, лише мені відомі,
У бурмотіння скучне переллю,
Свою усмішку у холодній втомі
Бездумно, безголово утоплю…
І буду нерозумно обридати,
І недоречно скиглити чомусь,
Але, як треба буде заридати,
Я гомерично, тупо засміюсь…
Не вір мені, брехати я не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду…
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду…
Слова ясні, лише мені відомі,
У бурмотіння скучне переллю,
Свою усмішку у холодній втомі
Бездумно, безголово утоплю…
І буду нерозумно обридати,
І недоречно скиглити чомусь,
Але, як треба буде заридати,
Я гомерично, тупо засміюсь…
Не вір мені, брехати я не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду…
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду…
Не вір мені, брехати я не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду…
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду…
Музику та вокал згенеровано за допомогою ШI (АІ).
Ця пісня про внутрішній конфлікт, щирість і самоусвідомлення, де ліричний герой відкрито говорить про свої недоліки й суперечливу природу. У тексті відчувається глибокий сум, втома й усвідомлення, що його присутність може приносити не лише радість і надію, але й смуток та біль. Герой відкидає брехню і намагається залишатися правдивим, хоча розуміє, що це може завдати болю. Він передає свої складні емоції через суміш меланхолії, сарказму та несподіваних реакцій, таких як сміх замість сліз. Це роздуми про складність стосунків і вразливість, яка супроводжує спробу бути собою.
Не вір мені, брехати я не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду…
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду…
Слова ясні, лише мені відомі,
У бурмотіння скучне переллю,
Свою усмішку у холодній втомі
Бездумно, безголово утоплю…
І буду нерозумно обридати,
І недоречно скиглити чомусь,
Але, як треба буде заридати,
Я гомерично, тупо засміюсь…
Не вір мені, брехати я не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду…
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду…
Слова ясні, лише мені відомі,
У бурмотіння скучне переллю,
Свою усмішку у холодній втомі
Бездумно, безголово утоплю…
І буду нерозумно обридати,
І недоречно скиглити чомусь,
Але, як треба буде заридати,
Я гомерично, тупо засміюсь…
Не вір мені, брехати я не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду…
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду…
Не вір мені, брехати я не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду…
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду…
Комментарии