Куранти, олівʼє, мюзикли 🎄 Як Росія навʼязала українцям святкування Нового Року

Памʼятаєте як святкували Новий рік спершу по Москві об 23:00, а потім вже – за Києвом? Чому, коли всі збирались за святковим столом 31-го грудня, на телебаченні крутили російсько-українські мюзикли, де українців зображували як недолугих і смішних персонажів у вишивашках і широких червоних штанях. Ну, і куди ж без класичних радянських фільмів?!

У заключному епізоді сезону «Прощавай, Імперіє!» Олеся Котубей-Геруцька розповідає про традиції святкування Нового Року, які Росія навʼязала Україні. Пригадаємо отруєну ностальгію телебачення, а також як ми змогли відірватися від цього і яким може бути наш, український Новий рік?

Гості випуску:

– Ірена Карпа, письменниця та співачка
– Віталій Гордієнко, автор YouTube каналу «Загін Кіноманів» @zagin_kinomaniv
– Вадим Баланюк, автор YouTube каналу «Vaibi» @Vaibi
– Саша Кольцова, співачка @kryhitka
– Дарʼя Анцибор, антропологиня, авторка YouTube каналу «Пороблено». @poroblenopodcast

0:00 – У цьому відео
0:55 – Що ми дивилися по телевізору і чому це було російське?
1:51 – Радянські фільми на свята
2:54 – Два Нових роки — за Москвою і Києвом
4:50 – Як стереотипи про українців ставали нормою
7:42 – Російські зірки та українська «екзотика»
8:09 – Кіно, мюзикли і марафон радянських фільмів
10:11 – Алкоголізм у радянському кіно
11:01 – Мілітаризм у новорічному контенті
12:20 – Чому українські канали ставили російський контент у прайм-тайм?
13:27 – «Голубий вогник» і крінжовий гумор
16:16 – Як створювати нові традиції святкування
22:32 – Чому не варто картати себе за вподобання минулого?
24:15 – Повернення до Різдва: створення нових традицій
28:50 – Від СРСР до власних традицій

Підпишіться та натисніть 🔔 щоб отримати сповіщення про нові відео і трансляції
——

[Leckgsu]

Я підтримую український контент, "хоча" мені 63 роки і багато родичів на московії, з якими не спілкуюсь. Але подивіться на український гумор- 95 квартал і на другому місті дізель- шоу. І скільки реклами про це, скільки переглядів?!?!?! Коли ж вже справжні українські актори, смішний(!) гумор займе своє місце на телебаченні і не тільки! Я люблю українські фільми і читаю позитивні коментарі. Але розумію, що коли "винирюю", то бачу багато людей, які не вважають українське вагомим і продовжують дивитись російське або типу кварталівське. Хочу державну українську культурну політику! До речі, в українських журналах 2023, 2024рр. "Букет, ярмарка і т.д. сканвордов" питання ВИКЛЮЧНО пов'язані з росією типу солістка комбінації, вигадав радіо, які назви уралу, волги, реки якутии і т.д.

[annakulchytska]

Дякую! Дуже важливий контент. Мій син, навідміну від мене маленької, зростає в україномовній родині, без олівʼє та іронії долі. Знає і співає колядки. А ще знає хто наш ворог.
Тому так, рефлексія і впровадження змін дійсно діють ❤

[ОльгаГладких-зъ]

Я значно старша ща вас, але також росла на саме таких совєцьких традиціях.І тільки останні роки зацікавилася своїм, національним.Соромно, що дозволяла себе так зросіщувати, втішаю себе тим, що араще пізніше, ніж ніколи.
СЛАВА Україні!
СЛАВА нації!

[ЗорянаМалечко]

А для мене на новий рік традиція завжди була дивитись Три горішки для попелюшки (чешська версія), асоціюється з казкою, а музика там🥰

[hirskadusha]

Як точно сказав Віталій Гордієнко про вдячність нашим захисникам про те, що зберегли нашу країну. Дякую вам дорогі захисники, що наша країна є і святкує свята!

[margokazmina]

Я тільки зараз стала розуміти, наскільки патріотичні у мене батьки, бо виховуючи нас з братом у Харкові в 00х вони робили все, щоб вдома не було проросійського контенту ні на свята, ні в звичайному житті. Я не бачила жодного з популярних совєтських фільмів окрім тих що про Шуріка, у нас вдома «під забрроною» були російські канали на тв, і нас спеціально віддали в україномовні школи, де навіть свята були часто українською, і де нас навчали українських святкових традицій. І це будо цікаво доволі, бо батьки знали в основному советські, і мало стикалися з українськими, і коли я розповідала про колядки, щедрівки, коли і як їх співати, що за традиції цьому передували, то вони разом з нами потроху вводили це все в наші традиції також. Короче справді багато залежить від батьків та оточення, і куди направляють дитину зростаючи

[ledaphotographer]

Дякую! Знищувати росіювсередині себе- одна з найактуальніших задач українців.

[НадіяМедведєва-ьы]

Завжди дивувалась, як на новорічні свята (а вони тривали від 7 днів до !14 днів!) в людей вистачало сили тв здоров'я все те з'їсти та випити, вже близько 15 років усвідомлюю, що новий рік - не кінець життя, не треба наготовлювати так, що не з'їсте, а викинути шкода... Замість олів'є готую салат цезар, хоч і намішано, але велика складова зелені, а її у магазині на вибір скільки заманеться, на відміну від радянських часів. Замість шампанського мартіні зі швепсом, а то й просто сік, і головне, це родина за столом, ми не наїдатися сідаємо, а святкувати те, що пережили минулий рік та сподіватися на краще у новому. Дякую за контент українською та свідоме руйнування міфів, ,старшебратства" і всіх з прийдешнім Новим роком!

[ОляГавришок]

Дуже зрезонувала думка про святкування Різдва. Це справді якесь особливе відчуття самості і зв'язку з предками. Дякую, що спонукаєте розмірковувати ❤

[VolodymyrLembak]

Гарна робота, дякую
Прям видно що протягом року суспільне набирає вагу як гарний та якісний ресурс

[ВітаІвахненко-гв]

Мої новорічні спогади починаються з початку 80-х. Обов'язкові атрибути з року в рік- ялинка, куранти, Совєцьке шампанське, олів'є і Галубой аганьок. З усього зараз лишилось лише шампанське. Я його люблю, але в мене від нього страшне похмілля і тому я лишила це задоволення лише на 1 день) Без курантів звикла на другий рік, мабуть. Концерти стали нудними, коли вже було 30 каналів, а не 3. Остаточно всі новорічні шаблони зникли, коли я почала готувати олів'є не на Новий рік, і, навіть, не на свята, а просто, щоб було що 3 дні на роботу в лоточок взять. Взагалі, совкова істерія навколо нового року була тому, що релігійні свята заборонялись або ігнорувались, а решта були емоційно пусті- просто вихідні, коли можна поїхать на город чи на шашлики. Емоційним був лише День перемоги, але ''со слезами на глазах''.

[ТетянаШемигон-эб]

Дякую суспільному за цікавий, потрібний контент.З Різдвом Христовим!

[vovixs.]

Новий рік – універсальне світське свято для всіх, незалежно від ставлення до релігії. Запровадження його, а точніше реабілітація та деяка модифікація були насправді одним з небагатьох прогресивних здобутків радянського періоду, який варто розвивати далі, тільки без москвоцентризму. "Куранти" в нас давно свої, концерти теж, фільми – з усього цивілізованого світу. Як мінімум від 2014 притомні люди за московським часом НР не зустрічають, а навпаки на окупованих територіях святкують за українським. Стежать не за "вєлікой страной", а за світом від тихоокеанських островів до якихось інших тихоокеанських островів. Феєрверки (в мирних умовах), шампанське/ігристе тощо – загальносвітові елементи європейського походження, Дід Мороз був ще за Скоропадського як мінімум, на росії його не придумали. Придумали там хіба що Снігуроньку, але їй можна знайти менш ейджистську альтернативу, як-от Снігова Королева, Місіс Клаус тощо. Ще був такий підзабутий персонаж, як Хлопчик Новий Рік (теж західного походження, певний час присутній у радянській культурі НР).

Тепер, малята, трохи справжнього, а не вигаданого постфактум пізнього совка:
- "Голубого огонька" в отих наших 80-х НЕ БУЛО. Він був раніше, і асоціювався з чимось древнім, як "кабачок 13 стільців". Колір у назві – з епохи "голубих екранів" чорно-білих телевізорів, потім над цим вже жартували про геїв.
- "Іронію долі" теж не показували! Я вперше побачив цей фільм у 1993, хоча ящик на НР до того зазвичай дивився цілий день.
- Зате показували західні мульти – з 1990 пам'ятаю "Хроніку бутербродної війни" (маслом угору чи вниз), а з 1991 і далі – Дісней, оце було справді популярніше за будь-що. А ще іноді фільми на зразок "Три горішки для Попелюшки".
- Із совкового була "Пісня року" – фінальний концерт, отам був треш – овсієнки, доліни, талькови, малініни тощо, але без кобзона – хіба що як ретро-референс. кобзон уже тоді вважався для цього формату надто "нафталіновим" – він стояв на сцені як істукан, а модно було різні танці влаштовувати.
- Шкільні вечори та інші заходи були наскрізь просякнуті європейською культурою казок та інших класичних творів (принци з принцесами, королі з королевами тощо), з деякими елементами російської, але без антизахідного скрєпного "душка".
- Олів'є був просто однією з доступних страв, ніякого культу навколо нього не було, як і прив'язки до НР – зазвичай цей салат готували на будь-які свята в холодний сезон, від жовтня до березня +/-.
- Продукти взагалі були більш сезонними, ніж тепер, і менш доступними. Тому будь-що рідкісне або дороге автоматично ставало святковим, як мандарини або шпроти. Перші зараз доступніші і швидше стають частиною ширшого фруктового різноманіття (з 90-х такий статус мали ківі, банани (на початку), ананаси, потім лічі чи ще якась екзотика), другі з подорожчанням знову перейшли в формат "не на кожен день", особливо якісних виробників з балтійських країн – чому б їм і не віддячити за підтримку? Те ж саме щодо ікри зі США, лосося з Норвегії тощо, чи української аквакультури.
- До речі, Миколая і Різдво теж тоді святкували і з НР не плутали, це різні окремі свята, хоч і пов'язані сезоном.

Звідки ж узявся цей "стереотипний совковий НР"? З медіапропаганди вже у 21 столітті, на основі окремих елементів більш раннього періоду (70-х), причому характерних для найбільш відсталої, низькокультурної аудиторії й вирваних із контексту того часу – відносно прогресивнішого, ніж зліплене тепер опудало "ностальгії за минулим", "хронічного застою", – тобто симулякр.

Увімкніть ABBA - Happy New Year, увімкніть будь-яку новорічну музику з українськими словами, щось ще від європейських сусідів чи американську сезонну класику, і не буде в ваших вухах москвоцентризму. Те ж саме щодо кіно, все це можна знайти на ютубі чи інших сервісах. Телебачення – це просто такий цілодобовий стрім, який колись дивилися всі, бо більше нічого не було, а зараз можна собі знайти контент до вподоби. Готуйте страви за своїми вподобаннями, не шукайте "росію" там, де її завідомо нема, – в українських продуктах і сімейних рецептах. Олів'є – це просто салат такий, з безліччю версій. У деяких країнах схожий на нього називається "а-ля рюс", але на наш смак він зазвичай якийсь невиразний, там інші пропорції або щось замінюють. Як його готують на росії і чи взагалі готують, пофіг. Там і руки якось миють, це не привід ходити з брудними або вишукувати якісь чудернацькі способи, аби не як у м-лів. Нехай там хоч Океан Мрій їх затопить, нам своє робить за доктриною ТГШ.

[РусланаБілик-бя]

Я дитина зомбоящика. Дивилась все, подобалось все. Це тепер мої базові спогади і я ненавиджу за це українське ТБ, яке мені, дитині 90-х це все навʼязувало. Не знаю як вдалося вибратися з цього лайна свідомості.

[АндрійКозак-дм]

Слава Україні! Героям слава! Слава нації! Смерть ворогам! Україна понад усе! З нами Бог! Каналу та автору дякую. Здоров'я та процвітання Вам!

[sweetlana]

Дякую за цікавий контент. Зрозуміла яка це дичина і зненавиділа усі ці "галубиє аганькі", коли нарешті почула якісну європейську та американську музику, до якої тривалий час не мала доступу. А зараз активно наповнюю свій плейлист ще й цікавою українською музикою.
Багато чого з совєцьких часів міцно засіло у голові, Різдво практично не святкували. Ніяк не могла зрозуміти чому після всіх олів'є і шампанських, у Святвечір потрібно куштувати пісні страви, але з новим календарем все стало на свої місця. Це дуже цінно, що ми повертаємось до своїх справжніх традицій.

[ukrainiangirl]

Дякую за відео! Було дуже цікаво!
Новий рік перестав бути цікавий. Святкуємо Різдво, а новий рік чисто формально і без ентузіазму.

[ЕлизаветаГуразда]

Чудовий випуск, чудовий канал, надзвичайно корисний і цікавий контент🙏🇺🇦🫶🏻 Щиро Вам дякую💛💙

[atoxijmlina]

Я з Луганська. Мені майже 23. До 2017, поки там жили, на це свято дивилися радянські фільми, сам удома, комедії, галубой аганьок, вечірній квартал тощо, але привітання тільки нашого президента. Я не знаю нікого з їхнього шоу-бізнесу окрім кіркорова, алли, баскова і ще декількох інших. Ніколи не слухала російську музику, не захоплювалася пітєром, не читала російську літературу тощо. Я завжди знала що вони не те, на що мені, та моїм батькам, треба ментально орієнтуватися. Я навчалася в російськомовній школі, проте завжди знала українську. Звісно, я більшу частину свого життя розмовляла не українською, але перейти на рідну мову не було проблем взагалі. Батьки не тягнули совок в голові, окрім харчових звичок та декількох наративів по типу «хорошего по нємножку» і все. Вони травмовані совком і не бачили нормального життя, хоча для мене робили все завгодно та возили щороку на море, при тому, що наша родина далеко не багата, і також що буває не властиво людям, котрі запрограмовані на всьому економити. Щороку я готую олівʼє на новорічний стіл, проте цей салат не є культом, ми його сприймаємо як традицію, не повʼязану з росією. В 2024 не стало моєї мами. Я вдячна собі, що маю свій розум та холодну голову, адже русифікація мене доторкнулася лише питанням мови, і окрім цього повʼязаного з їхньою «культурою» не маю. Слава Україні

[valentyn.kostiuk]

Ох, пані, дякую. Завжди цікаво.
Оці ретроспективи в побутові моменти вже зі знаннями поточними часто викликають відразу. Але це добре: я бачу наскільки багато хто рушив вперед, став краще, став своїм власним.