ЯРРА - Темрява | вірш Джоржда Байрона

Темрява. Світ без сонця. Апокаліптичне бачення Джорджа Байрона, втілене у поетичній формі. Цей вірш, написаний у 1816 році – році без літа, – відображає страхи людства перед кінцем світу.

Читає: ЯРРА
Автор: Джордж Байрон
℗ & © 2025 Moon Records

💀 Морок охоплює землю, люди марно шукають світло, а життя згасає... Байронова «Темрява» – це не просто поезія, а пророцтво, що лякає своєю актуальністю.

📌 Підписуйтесь на канал, якщо вам подобається містична та класична поезія!
👍 Ставте лайк та пишіть у коментарях, які вірші хотіли б почути наступними.

#ЯРРА

#MoonRecords
Приєднуйтесь до каналів Moon Records:
Вдячні кожному за підтримку!

#Темрява
Я бачив сон — не все там сном було.
Погасло сонце ясне: темні зорі
Без променя і без шляху блукали
У безмірі, і крижана земля
У темряві наосліп кружеляла.
І наставала ранішня пора,
Й минала, дня по собі не привівши.
Загибелі своєї певний, люд

Колишні пристрасті забув. Завмерли
Усі серця в одній молитві: світла!
І жив при вогнищах народ; і трони,
Палаци вінценосних королів,
Хати, пристанища всього живого —
На вогнищах згоряли. І вогонь
З'їдав міста; і юрмилися люди
На згарищах, щоб глянути востаннє,

Запам'ятати лиця дорогі.
Були щасливі ті, кому вулканів
Присвічували смолоскипи з гір...
Весь світ знімів у болісній надії...
Ліси підпалено; та вже й вони
Щоденно танули; тріщали, тліли,
Валились чорні кістяки дерев;
І ширився навкруг похмурий морок.

І при останніх спалахах заграв
Зринали з темноти якісь химерні
Людські обличчя. Хто лежав у пітьмі,
Закривши очі, й плакав із одчаю;
Хто, голову понуривши, всміхавсь;
І заклопотано метались інші
У пошуках поживи для вогню,
І в бездумі вдивлялися у небо —

Печальний саван мертвої землі;
І падали з прокльонами додолу,
І скреготали й вили у пилу,
І злякані птахи кружляли з криком,
Махали непотрібними крильми.
І, страхом скорені, вже й хижі звірі
Йшли до вогню; і гади між людьми
Клубочились, сичали й не кусали;

А люди били їх собі на харч...
І спалахнула враз війна, якої
Давно не відав люд; і знову кров
Лилась за їжу; і осібно кожен
Сидів у темряві й понуро їв.
Любові не було. Єдина думка
Опала всіх: ганебна близько смерть.
Нестерпний голод пік людей. І гинув

У муках люд. Гнили кістки і трупи
Неховані. Кістяк гриз кістяка.
І пси голодні кидались на власних
Господарів. Один лиш вірний пес
Небіжчика-господаря не зрадив.
Він одганяв голодних і лихих
Людей, птахів і звірів, доки інша
Пожива надила голодні пащі.

Та сам не їв нічого, тільки вив,
Вив жалісно, лизав холодну руку,
Що вже погладить не могла його
Ласкаво. Та нарешті й він сконав.
Весь люд помалу вимер, тільки двоє
На все велике місто залишились;
Це вороги були. Зійшлись вони,
Де вівтаря ще тліли головешки.

Було чимало там святих речей
Не для святого вжитку. І руками,
Холодними й кощавими, вони
Враз попіл розгребли; диханням кволим
Роздмухали вогонь і, як на сміх,
Їм видно стало, і вони обидва,—
Не відавши, кого тут голод звів
Із написом страшним на чолі — Ворог,—

Нараз поглянули лице в лице,
Із жаху крикнули і впали мертві.
І світ став пусткою. І вся земля,
Колись могутня й велелюдна, нині
Чорніла грудою, без трав, дерев,
Без люду, без життя. Вже не було
Весни і літа, осені й зими.
Лиш хаос смерті був. Моря, озера

І ріки — все ущухло. Рух завмер
В німій безодні. На морях змертвілих
Безлюдні кораблі гнили. І щогли
Шматками осипались. І вода
Не плюскала, не хвилювалась. Шторми
Навік вляглись. І канули припливи
У небуття, бо місяць — їх владар —
Давно сконав. І в сонному повітрі
Вітри зів'яли. І не стало хмар,
Бо пітьмі поміч їх була вже зайва,—
Навіки Всесвіт в темряву запав.

#Байрон #Вірші #Поезія #Аудіовірш #ТемнаПоезія #Apocalypse #Darkness

[MOONUA]

💬 Як вам це прочитання «Темряви» від ЯРРА? Поділіться своїми враженнями в коментарях! 🔥Що відчуваєте, слухаючи ці рядки? Чи здається вам вірш актуальним і сьогодні?
👇 Пишіть свої думки та діліться улюбленими рядками! 💀✨

[Ros-oy]

Боже даруй гетьману Зенському на мандат всіє України