Олег Мальченко - Італійська артилерія XV–XVII ст. у Північному Причорномор’ї

Оскільки історія артилерії на українських землях відзначається нелінеарністю руху, географічною розосередженістю й вагомими зовнішніми впливами, є сенс розглядати цей феномен на рівні локальних артилерійських ареалів. Одним з них, проігнорований у вітчизняній історіографії, є артилерійський ареал Північного Причорномор’я XV-XVII ст., наповнений кованими залізними і литими бронзовими гарматами італійського і нідерландського виробництва.
Артилерійський ареал на Чорному морі не розвивав місцеве виробництво гармат, додаючи нових оригінальних конструктивних рис, а лише споживав імпортовані з Італії гармати у великій кількості. Його потенціал забезпечував колонізаційний плацдарм Генуезької Республіки, експансивний рух Османської імперії, активні рейдові походи запорозьких козаків, і був витратним, але напрочуд ефективним військовим інструментом у чорноморському регіоні.
Українська колекція італійської артилерії XV-XVII ст., як основа для вивчення артилерійського ареалу (біля 40 стволів), стала можливою завдяки трьом факторам. 1). Захоплення на Середземному морі великої кількості італійської артилерії піратами й османським флотом з наступним довгостроковим використанням. 2). Захоплення трофейних італійських гармат запорозькими козаками вже на османських кораблях у Чорному морі з подальшим їх використанням або зберіганням як цінних клейнодів. 3). Знахідки гармат у місцях затоплення генуезьких, османських і козацьких суден у Чорному морі, лиманах і річках.
Таким чином, італійська промисловість наповнила новітньою артилерією кораблі Чорного моря, забезпечивши трофеями і османців, і козаків. Це породило таке нове явище як козацькі походи у Чорне море. Саме завдяки італійській артилерії козаки стали одними з гравців морського світу у грі довжиною у три століття.